Валютна інтеграція як сучасна риса розвитку світового господарства
У сучасному світі, охопленому процесами глобалізації та регіональної економічної інтеграції, валютна інтеграція країн переживає друге народження. Історія створення валютних союзів сягає ще VІ ст. до н. е., проте всі ці союзи мали політичне підґрунтя і розпалися з тих чи інших причин. Сьогодні валютна інтеграція виходить на якісно новий рівень на економічній базі, а тому претендує на свою незворотність. Першим прикладом валютної інтеграції став Європейський валютний союз (ЄВС) з єдиною валютою євро, аналогів якому у світовій економіці не було. Згодом майже всі регіони світу — СНД, Північна і Латинська Америка, Азія, Африка, ісламські країни, а також країни Перської затоки — почали декларувати створення і запровадження єдиної валюти, тобто стали на шлях валютної інтеграції, що зумовлює необхідність досліджувати цей цікавий процес. Саме нині потрібен системний підхід до валютної інтеграції, оскільки глобалістичні тенденції вимагатимуть зменшення кількості валют у світі.
Питання теоретично-методологічних і практичних засад регіональної валютної інтеграції недостатньо досліджене як у вітчизняній, так і в іноземній науковій літературі. Варто назвати Б. Айхен-гріна, Г. Ашингера, Р. Врубеля, П. де Грове, О. Ісан-га, Д. Каена, П. Кауфманна, П. Кенена, Р. Маккелі, Р. А. Манделла, М. Обстфельда, Н. Тигесена, Ж. Тротінона, Ю. А. Борко, О. В. Буторіну Т. Д. Валову, С. І. Долгова, В. Р. Євстигнєєва, А. Н. Краса-віну. Серед українських дослідників цієї проблематики необхідно відзначити С. Я. Бо-ринця, А. С. Гальчинського, З. О. Лу-цишина, О. В. Плот-нікова, О. І. Рогача, А. С. Філіпен-ка. Але у працях цих учених проблематика валютної інтеграції висвітлена, на наш погляд, недостатньо. Відсутній комплексний підхід до дослідження валютної інтеграції разом з міжнародною регіональною економічною інтеграцією, немає системного підходу до наукової категорії «валютна інтеграція». Спробуємо сформулювати визначення валютної інтеграції, розкрити історичні витоки, дослідити феномен валютної інтеграції в межах регіональної економічної інтеграції.
Перед аналізом сучасного процесу валютної інтеграції розглянемо його витоки. Історія знає чимало прикладів спроб створення та існування валютних союзів. Проте ті союзи були створені на інших засадах, аніж союзи сьогодення, й мали лише початкову та недосконалу форму валютної інтеграції. Потрібен був певний відкат у процесах валютної інтеграції, щоб розвинулась економічна інтеграція, яка стала важливим підґрунтям для створення валютних союзів у сучасному світі й вивела валютну інтеграцію на якісно новий рівень.
Поняття монетного союзу виникло практично разом із появою самих монет. Відомо, що перші монети були викарбувані ще в VІІ ст. до н. е. в царстві Лідія в Малій Азії. Пізніше монети були викарбувані в Греції на острові Егіна. У давні часи створення валютних союзів відбувалося з метою централізації малих держав під дахом великих імперій. Античні імператори запроваджували спільну валюту, яка часто складалась лише з однієї монети імператора. Після смерті імператора монета припиняла своє існування, а грошовий обіг цих територій знову ставав децентралізованим.
В епоху середньовіччя юридичною базою валютних союзів були монетні конвенції, які укладали карбувальники, міста і цілі регіони здебільшого для здійснення монопольного контролю над карбуванням монет і для поширення їх на значній території. Відомі, наприклад, такі союзи тих часів:
Віденський (1255 р.) між містами Любек, Гамбург, Люнебург та Вісмар; Трейнський між містами Кьольн, Майну, Трір та Пфальц, а також Рапенський (1403– 1584 рр.) між містами Базель, Брайзах, Кольмар та Фрайнбург.
Перша спроба створити колективні гроші була здійснена в межах Ганзейського монетного союзу. Це був своєрідний політичний і торговельний союз міст Північної Німеччини, що існував у ХІІ–ХVІ ст. Інтенсифікація світового економічного розвитку, індустріалізація виробництва, зростання обсягів світової торгівлі, лібералізація руху капіталів спричинили трансформацію грошового устрою з національного рівня на міжнародний.
У ХІХ ст. в Європі виникає низка валютних союзів. Вони докладно розглянуті у працях [2; 3; 5]. Ус і ці союзи розпалися з тих чи інших причин, але їх створення та існування дало змогу дійти таких висновків:
1. За відсутності політичного союзу, у валютному союзі повинна бути якась домінуюча країна, що мала б сильну геопо-літичну мотивацію й солідарність з іншими учасниками валютного союзу. Домінуюча країна, її економіка повинна бути могутньою і впливовою, а також тісно пов'язаною з економіками інших країн-учасниць.
2. У валютному союзі повинні бути центральні інститути, які б координували діяльність кра-їн-учасниць, здійснювали моніторинг за виконанням спільних політичних і технічних рішень, проведенням фіскальної політики, контролем емісії грошей.3. За відсутності політичного союзу або домінуючої позиції одного з членів валютного союзу, система регулювання валютних відносин країн — членів валютного союзу повинна мати наднаціональний характер і досконало розроблений інсти-туційний механізм координації діяльності країн — членів валютного союзу [5, с. 57–58].