Банківська система Україні в ринковій економіці

Банківська система Україні в ринковій економіці

Банківська система держави нагадує кровоносну систему людського орга¬нізму, бо являє собою єдину систему, підпорядковану одній головній меті - забезпечувати ефективний обіг фінансових ресурсів у державі. Від того, нас¬кільки раціонально організована банківська система, наскільки вона відпові¬дає економічній політиці держави, етапу розвитку економіки, залежить ефек¬тивність руху фінансових ресурсів і, в свою чергу, розвиток економіки.

Відповідно до досліджень теоретиків економічної науки, економічний розвиток суспільства зумовлений його історичним розвитком. На стан народ¬ного господарства впливають не лише економічні, а й природно-географічні, національно-історичні та інші передумови. Отже, структура банківської систе¬ми як частина економічної системи є результатом історичного розвитку. Од¬нак банківська система не перебуває в статичному стані - вона постійно роз¬вивається, як і економічні відносини у суспільстві.

На зразок побудови банківської системи високорозвинутих країн світу, Законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачено створен¬ня та функціонування дворівневої банківської системи України.

Перший рівень представлений Національним банком України з цент¬ральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а та¬кож розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Другий рівень представлений комерційними банками.

Станом на 1 січня 2001 року в Україні зареєстровано 195 комерційних банків (203 - на початку 2000 року), із них фактично працюють 153 банки, тобто 78,5%'. Із загальної кількості банків 149 мають ліцензію НБУ на здійс¬нення валютних операцій, що становить 76% комерційних банків.

В Україні банківські інститути не відзначаються таким різноманіттям, як у країнах Західної Європи, де можна виділити такі основні показники дивер-сифікованості банківської справи:

- різні форми власності - державна, приватна, змішана;

- різні масштаби діяльності - від міжнародного до локального (місцевого):

- розмаїтість видів кредитних установ за переліком виконуваних функцій - універсальні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові установи (інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки, страхові й фінансові компанії, пенсійні фонди);

- різні розміри капіталу - від банків-гігантів до дрібних банків.

Банківська система України була утворена з уніфікованої системи, а зако¬нодавчою базою передбачався лише загальний принцип побудови банківської системи і зовсім було відсутнє визначення структури другого рівня. До почат¬ку 2001 року була відсутня як формальна, так і фактична спеціалізація банків, територіальна спеціалізація.

Однак комерційні банки України можна згрупувати за категоріями, наве¬деними нижче:

- за формою власності: із 195 комерційних банків України (станом на 1 січня 2001 року) тільки 2 мають державну форму власності. Це державно-ко¬мерційний банк Ощадбанк і Укрексімбанк. Інші банки - колективну форму власності;

- за приналежністю статутного фонду та способу його формування бан¬ки в Україні можуть створюватися у формі АТ, пайових і кооперативних бан¬ків. В Україні кількість пайових банків становить 13%. Акціонерних банків більше, тобто 87% від комерційних банків України. Сума капіталу банку (тобто його власних коштів) визначається акціонерами - учасниками банку, але не може бути меншою за розмір, встановлений НБУ. На 1 січня 2001 ро¬ку загальна сума балансового капіталу банківської системи України станови¬ла 6,5 млрд. три. (17% пасивів банківської системи)2.

Згідно з новою редакцією Закону "Про банки і банківську діяльність", під¬писаного Президентом України 7 грудня 2000 року, вперше передбачено роз¬поділ банків за територіальною ознакою і цілями створення. Головною метою створення кооперативних банків є не одержання прибутку, а можливість взаємного кредитування його учасників. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності й поділяються на місцеві та центральні коопера¬тивні банки. Місцеві кооперативні банки є учасниками центрального коопера¬тивного банку, до функцій якого належать централізація і перерозподіл ресур¬сів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.