Менеджмент банківської системи на прикладі
В період соціалізму в нашій країні банківська система представляла собою повну державну монополію на банківські гро¬шові операції. Вже в перші роки перебудови виявилося, що існуюча банківська система не задовольняє потреби проведення ефектив¬ної кредитно-грошової політики. В 1987 році нарівні з Держбан¬ком СРСР були засновані спеціалізовані банки для обслуговування окремих галузей, сфер економіки. В число таких банків ввійшли: Зовнішекономбанк, Промбудбанк, Агропромбанк, Житсоцбанк, Ощадбанк. Це було безуспішне намагання врятувати централізовану загальнодержавну банківську систему шляхом її час¬ткової модернізації.
Коли вже сформувалася концепція переходу до ринкової еко¬номіки, стало ясно, що банківська система, яка склалася і укоренилася в економіці, підлягає координальному реформуванню. Хоч банківська система приналежна будь-якій економіці, тільки в умовах ринкової економіки вона набуває ролі центрального інструменту фінансового управління. Банки, як центри управління фінансово-кредитними процесами, мають важливе значення в ринковій економіці.
Банки представляють собою сильний інструмент в структурній політиці та регулюванні економіки, яка здійснюється шля¬хом перерозподілу фінансів, капіталу у формі банківського кредитування, інвестицій, необхідних для підприємницької діяльності. Банки можуть направляти грошові кошти, фінансові ресурси у вигляді кредитів в ті галузі, де капітал знайде най¬краще використання.
Розглянемо структуру та функції банківської системи в еко¬номіці ринкового типу. В такій економіці кредитно-банківська система представлена великим набором банків та пов'язаних з ни¬ми різноманітних кредитно-фінансових установ. В організаційному аспекті банківська система є сукупністю взаємопов'язаних та взаємодіючих банків, кожний з яких виконує функції, які випливають з його призначення. Розрізняють емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні банки, різні фінансові компанії (пенсійні, соціальні, інноваційні). В сукупності всі ці фінансо¬во-кредитні установи утворюють банківську кредитну систему.
Емісійний банк (центральний банк) - має монопольне право виписку білетів (грошових знаків, банкнот). Основним його зав¬данням є проведення державної політики в сфері грошового обігу, кредиту, регулювання діяльності всієї банківської системи. Цей банк завжди націоналізований і його діяльність знаходиться під контролем держави. Тому його називають державним або цен¬тральним банком.
Комерційні банки - найбільш універсальний тип банків, що займаються широким колом операцій, в тому числі надання кре¬дитів промисловим, торговим та іншим підприємствам переважно за рахунок грошових коштів у вигляді депозитних вкладів. Такі бан¬ки здійснюють також різноманітні комерційні послуги та операції. Звичайно, вони не є державними.
Інвестиційні банки - спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні різних підприємств і цілих галузей. Розрізняють фінансові інвестиції, здійснювані шляхом купівлі банком цінних паперів, а також реальні інвестиції, що здійснюються шляхом вкладання капіталу в промисловість, будівництво та інші.Іпотечні банки - спеціалізуються по наданню довгостроко¬вих позик під заставу нерухомості.
Інноваційні банки (або фонди) - здійснюють кредитування (в основному пов'язані з деяким ризиком) на всіх етапах інноваційного процесу створення і впровадження різних наукових роз¬робок.
Ощадбанки - є простими фінансово-кредитними установами для заохочення вільних грошових коштів населення, включаючи операції з цінними паперами.
На Україні банківська структура представлена двома рівня¬ми: Національним банком та комерційними банками різноманітних форм власності, спеціалізації, територіального рівня.
Національний банк України /НБУ/ був організований в 1991 році на базі колишньої Української республіканської контори Держбанку СРСР і його обласних управлінь. Він представляє со¬бою систему єдиного банку і включає центральний апарат, розта¬шований в м.Києві, Кримське республіканське відділення та 24 обласних управління. Управління НБУ діють від його імені в ме¬жах наданих їм повноважень та функцій. Вони підзвітні банку (Правлінню).
Керуючим органом НБУ є Правління, склад якого призна¬чається Президією Верховної Ради України. Голова правління обирається по представленню Голови Верховної Ради строком на чоти¬ри роки. НБУ повинен бути незалежним, але підзвітний Верховній Раді і безумовно не підпорядкований Кабінету Міністрів України. Голова Правління НБУ може входити до складу Кабінету Міністрів. Верховна Рада щорічно затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ і затверджує розподіл його прибутків. Крім того, на протязі 199І-1992 років Верховна Рада України практикувала прийняття рішень щодо визначення оперативної діяльності НБУ: збільшення загальних обсягів кредитування, надання цільових кредитів на поповнення обігових коштів, погашення заборгованості підприємств державного сектора, позик сільського господарства та інше. З другої половини 1993 року НБУ спільно з Кабінетом Міністрів почав встановлювати офіційний курс (організаційний) національної валюти.