Аудит як форма контролю, його об'єкти і метод

Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.

Рис. 1.1.Загальна характеристика внутрішнього аудиту як система пізнавання та доказовості.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її прохо¬дження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.

Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються опера¬ційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управ¬лінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використан¬ня ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного ауди¬ту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результа¬том цього може бути збільшення рентабельності компанії.

Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержав¬ними бухгалтерськими фірмами.

Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрис-консультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприєм¬ства. Завдання, принципи організації й основи проведення внутріш¬нього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: За¬конами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Пла¬ном рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його за¬стосування, рішенням Аудиторської палати України про затверджен¬ня Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентари¬зації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впроваджен¬ня. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяль¬ності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищен¬ня ефективності господарювання. Можливість використати резуль¬тати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовніш¬нього аудитора з таких питань:

• перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та кон¬тролю;

• перевірка відповідності даних підприємства-замовника і неза¬лежного контролю.

Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

• рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;

• необхідний рівень висновку;

• кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прий¬нятною формою.Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутріш¬нього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним [15, с. 55]. Ос¬новні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1.2.

Відмінності між аудитом і ревізією. Залежно від прийомів і спо¬собів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит і ревізію. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю. Аудит і ревізія розглядають один предмет (фінансово-господарську діяльність підприємства чи підприємця), а також ви¬користовують спільні методичні прийоми і процедури контролю, їх мета — виявлення негативних явищ у виробничій і фінансово-гос¬подарській діяльності суб'єктів господарювання, їх усунення і запо¬бігання в майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові дже¬рела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинна облікова докумен-тація, реєстри бухгалтерського фінансового обліку, баланси і фінан¬сова звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документаль¬но перевіреними доказами.