Астрономічна наука і передбачення. Боротьба за науковий світогляд
Наукова революція Коперника. Кінець XV і початок XVI сторіччя були часом глибоких змін в історії Євро-
слідженнях. Завдяки цьому здобуті дані можуть вияви¬тися недостовірними, а в деяких випадках і такими, що істотно викривляють справжню картину спостережува¬них явищ. А неправильні, перекручені уявлення про дійсність нерідко стають благодатним грунтом для різ¬ного роду релігійних спекуляцій. Добре відома класична астрономічна ілюзія, жертвою якої стали наші предки - ілюзія добового обертання всіх небесних світил довкола Землі. Земна куля обертається довкола своєї осі із за¬ходу на схід, а нам здається, що Сонце, Місяць, планети і зірки переміщуються в протилежному напрямі.З земним положенням спостерігача пов'язане і пе-тлеподібне переміщення планет серед зірок. Це теж є ілюзорним явищем, оскільки планети насправді ніяких петель не описують, а рухаються навколо Сонця за еліптичними орбітами. «Петлі» - явище позірне, яке виникає внаслідок того, що ми спостерігаємо за плане¬тами з рухомої Землі, тобто в земній системі відліку.
Ще одне явище космічного порядку, яке має ілюзор¬ний характер і яке ми спостерігаємо мало не кожного дня. Нам здається, що диск Сонця має такий самий поперечник, як і диск повного Місяця. Насправді ж со¬нячний діаметр приблизно в 400 разів більший від мі¬сячного. Але Сонце знаходиться у 400 разів далі від Землі, і з цієї причини видимі кутові розміри обох світил для земного спостерігача майже збігаються. До речі, саме з цієї причини маленький Місяць може (це від¬бувається під час сонячних затемнень) повністю пере¬крити величезний диск денного світила.
Цікава ілюзія виникає і при спостереженнях метеор¬них потоків. Коли Земля зустрічається з роєм твердих частинок, вони, вриваючись в атмосферу і співударяю-чись з молекулами повітря, випаровуються і розпада¬ються на атоми. В свою чергу, атоми збуджуються, іоні¬зуються, і при цьому виникає світіня. Земний спостерігач бачить ефектне видовище - дощ падаючих зірок. Йому
здається, що траєкторії світних частинок виходять з однієї точки неба - радіанта, хоча насправді ці траєк¬торії майже паралельні одна одній.
«Космічна ілюзія», що відіграла помітну роль у роз¬витку планетної астрономії, пов'язана і з спостережень нями Марса. Внаслідок величезної відстані при теле¬скопічних спостереженнях окремі дрібні деталі на по¬верхні цієї планети зливаються в суцільні лінії, які деяким астрономам здалися системою гідротехнічних споруд, побудованою розумними жителями Марса. Коли автоматичні міжпланетні станції, які здійснили політ на Марс, передали детальні зображення поверхні плане¬ти, ілюзорний характер марсіанських «каналів» став абсолютно ясним.
Методичні міркування. Корисно звернути увагу учнів на те, що в астрономії з невідповідністю видимого дійс¬ному ми зустрічаємося особливо часто. Наприклад, треба ще раз нагадати про те, що коли ми дивимося на небо, то всі світила здаються нам розташованими на однако¬вих відстанях від Землі, ніби на внутрішній поверхні гігантської кулі - небесної сфери. При цьому звичні візерунки сузір'їв утворені зірками, які насправді зна¬ходяться на різних відстанях від Землі і одна від одної і лише проектуються в одну й ту саму область небесної сфери. Взагалі з'ясування того, який космічний об'єкт знаходиться ближче, а який далі, не просте завдання навіть для астрономів, озброєних спеціальною апарату¬рою. Прямими вимірюваннями вдається визначати від¬стані лише для порівняно близьких космічних об'єктів. Для дальших доводиться витрачати більші зусилля на те, щоб з'ясувати, чи є система небесних тіл, що їх цікавить, справді єдиною фізичною системою взаємодію¬чих об'єктів чи її складові частини лише проектуються в одну і ту саму область небесної сфери.
Наукова революція Коперника. Кінець XV і початок XVI сторіччя були часом глибоких змін в історії Євро-
ни. Епоха Відродження стала епохою революційної й іде¬ологічної боротьби.
За словами Енгельса, то була «епоха, яка потребу¬вала титанів і яка породила титанів щодо сили думки, пристрасті й характеру, щодо багатосторонності і вче¬ності» '.
Одним з таких титанів був великий польський учений М. Коперник, який розробив геліоцентричну систему світу і тим самим здійснив найбільшу революцію в уяв¬леннях про світобудову, що справила величезний вплив на весь подальший розвиток науки.
«Революційним актом, яким дослідження природи заявило про свою незалежність...- писав Ф. Енгельс у «Діалектиці природи»,- було видання безсмертного твору, в якому Коперник кинув - хоч і боязко і, так би мовити, лише на смертному одрі - виклик церковному авторитетові в питаннях природи. Звідси починає своє літочислення звільнення природознавства від теології, хоч з'ясування між ними окремих взаємних претензій затяглеся до наших днів і в деяких головах далеко ще не завершилося навіть і тепер. Але з цього часу пішов велетенськими кроками також і розвиток наук, який по¬силювався, якщо можна так висловитись, пропорціо-нально квадратові віддалі (в часі) від свого вихідного пункту» 2.