Закони природи і астрономія
Знаючи, скажімо, закон всесвітнього тяжіння, лю¬дина може створити такі умови, за яких тяжіння почне виконувати корисну роботу. Змушуючи потоки води за допомогою штучно споруджених гребель спадати з певної висоти під дією сили земного тяжіння, людина при¬мушує її обертати турбіни й приводити в дію генератори, що виробляють електричну енергію.
Як ще один приклад можна навести запуск косміч¬ного апарата до Місяця чи планет Сонячної системи. Здійснивши відповідні обрахунки, що грунтуються на знанні законів руху тіл у космічному просторі, вчені надають космічному апарату визначену за модулем і напрямом початкову швидкість у певній точці і тим самим забезпечують його рух по обраній траєкторії.
Підтверджена всім колосальним досвідом природо¬знавства, а також історичним досвідом людства переко¬наність у природній закономірності всіх без винятку явищ навколишнього світу вступав в непримиренну су¬перечність з релігійно-містичним уявленням про чуде¬са - можливості порушення законів природи надпри¬родною силою.Історія релігії - це багато в чому історія чудес. Віра в чудеса живила релігійні настрої мас, сковувала волю й свідомість людей. Розуміючи це, церква завжди під¬тримувала таку віру. «Той, хто стверджує,- записано у постанові Ватіканського собору 1870 p.- ніби чудес не може бути, отже, всі оповіді про чудеса, навіть ті, що містяться у святому письмі, слід розглядати як байки і міфи; що в істинності чудес не можна з певністю переконатися, і походження християнської релігії не може бути достатньо переконливо доведено,- хай буде підданий анафемі!» 1.
Наші предки чудесним вважали все незрозуміле. Особливо сильне враження на людину справляли такі явища, в основі яких лежали ще невідомі науці форми існування матерії, невідомі природні процеси. Електричні й магнітні поля, радіохвилі, радіоактивні випромінення існували в природі й до того, як людина їх відкрила та дослідила. І не тільки існували, а й зумовлювали ряд явищ, доступних безпосередньому спостереженню. Зга¬даймо хоча б вогні Святого Ельма на щоглах кораблів, що вражали уяву моряків, а насправді являли собою безневинний електричний розряд, один з проявів атмо¬сферної електрики.
Інший приклад: магнітні бурі, що викликали роз¬губленість у мореплавців, коли стрілка компаса, замість того щоб вказувати на північ, починала безладно повер¬татися. Хіба могли мореплавці минулих часів знати, що причиною такої дивної поведінки магнітної стрілки є процеси, що відбуваються на поверхні Сонця й по¬роджують могутні потоки заряджених частинок, які вторгаються в земну атмосферу і збурюють магнітне поле нашої планети?
Незнання природних причин цих і багатьох інших «таємничих» явищ природи, страх перед їхніми невідо¬мими наслідками породжували уявлення про їх надпри¬родне походження. Марновірні люди щиро вірили, що причина таких явищ знаходиться за межами матеріаль¬ного світу.
Ми не будемо спинятися на так званих біблійних і подібних до них чудесах, а також на чудесах, що фа¬брикуються спеціально для обману віруючих. Пере¬конливому викриттю таких чудес присвячено численну й різноманітну літературу.
Підійдемо до питання про чудеса з дещо іншого боку. В процесі наукового дослідження природи людина час від часу зустрічається з такими ситуаціями, коли ново¬відкриті факти або вступають у суперечність з тими чи іншими відомими науці природними закономірностями, з надійно встановленими загальноприйнятими науковими уявленнями, що добре зарекомендували себе, або не дістають у межах існуючих фундаментальних наукових теорій задовільного пояснення. Здавалося б, що у таких ситуаціях наявна головна ознака чуда: невідповідність ходу того чи іншого явища існуючим науковим уявлен¬ням.
Виникає закономірне запитання: чи можуть подібні ситуації свідчити про те, що наука наблизилася до тієї межі, за якою начебто починається сфера дії надприрод¬них сил? Чи вони виникають з якихось інших причин, що не мають спільного з надприродним?
Перш за все спробуємо розібратися в тому, чи пра¬вомірним є розуміння чуда як порушення законів при¬роди? Так, коли б надприродні сили справді існували й свавільно порушували б закономірний плин явищ, такі порушення були б чудесами. Але з цього зовсім не ви¬пливає, що будь-яке порушення законів природи є чу¬дом. Тут ми зустрічаємося з відомою філософською помилкою, коли нерозуміння діалектичного характеру процесу пізнання веде до того, що наближення до меж знань про матерію, які існують у даний момент, сприй¬мається в релігійно-ідеалістичному плані як свідчення існування нематеріальних, надприродних сил.
Справа в тому, що матерія нескінченно різноманітна і наші знання про неї завжди відносні. Інакше кажучи, будь-яка наукова, у тому числі фізична теорія, якою б фундаментальною вона не була, має певні межі засто¬сування. Це означає, що в природі завжди існує царина явищ, які не можуть бути описані за допомогою даної теорії. І коли в процесі наукового дослідження виявля¬ються факти, що належать до цих явищ, вони не можуть дістати задовільного пояснення в рамках існуючих знань або навіть вступають з ними в явну суперечність. Таким чином, у подібних випадках ми зустрічаємося ніби з по¬рушенням законів природи. Насправді ж має місце вихід за межі застосовності діючих теорій. Вихід, який кож¬ного разу потребує їх узагальнення й розвитку.