Чи існують надцивілізації
Чи не слід у зв'язку з цим відмовитися від антроп¬ного принципу? Цей висновок був би серйозною помил¬кою. Значення тих чи інших наукових положень зале¬жить не від ставлення до них представників релігії, а виключно від їхнього наукового змісту, тобто від того, наскільки правильно вони відображають реальний світ.
Що ж до того спору навколо картини світу, який наука і релігія все-таки вели протягом багатьох сто¬річ, то по суті це завжди був спір про місце людини у світобудові. Стикалися не просто дві різні концепції будови Всесвіту, а два протилежних світогляди.
По суті спір завжди точився навколо того, чи ствоц рено світ і людину богом, і чи є людина безправною в цьому світі, яким керує божественний промисли, чи людина є продуктом натурального розвитку природи, істота, яка здатна активно пізнавати і перетворювати навколишній світ.
Важлива роль астрономії у формуванні наукового діалектико-матеріалістичного світогляду зумовлюється насамперед тим, що знання про Всесвіт становлять фун¬дамент наукової картини світу. І немає сумнівів у тому, що роль ця в подальшому зростатиме.
Протягом багатьох тисячоліть життя людини і люд¬ства було обмежене земними рамками. І хоч наші далекі предки займалися спостереженням світил, результати цих спостережень використовувалися виключно для розв'язання земних проблем.
Зрозуміло, люди не могли не замислюватися над тим, яке місце посідають Земля і людство у світобудові.
Проте тривалий час це питання, як ми вже знаємо, роз¬в'язувалося в релігійному плані й тільки окремі, пере¬дові уми висловлювали геніальні здогади про Землю і Всесвіт.Поступово з розвитком науки в умах передових ми¬слителів визрівало переконання про те, що Земля - невід'ємна складова частина світобудови. В зародковому стані цю ідею можна знайти у творах давньогрецьких філософів, а в наступні сторіччя у працях Біруні, Улугбека, Коперника, Бруно, Галілея, Кеплера вона дістала дальший розвиток.
З появою вчення Коперника стало ясно, що наша Земля - це небесне тіло, одна з планет Сонячної систе¬ми. Однак уся практична діяльність людини ще трива¬лий час була пов'язана виключно з Землею.
Особливо глибоко ідея взаємозв'язку земного і ко¬смічного обговорюється й аналізується в дослідженнях К. Е. Ціолковського, О. Л. Чижевського і В. І. Вернадського. Доля істоти, тобто людини, твердив Ціолковський, залежить від долі Всесвіту. Потрібна така вища точка зору. Вузька точка зору може призвести до по¬милок.
Під зовнішнім середовищем, говорив Чижевський, ми повинні розуміти весь світ навколо нас. Це означає, що існують позаземні фактори, які впливають, і можливо визначальним чином, на всю поверхню планети, на її атмосферу.
Аналогічні думки висловлював і академік Вернадський. Геологічні процеси, що відбуваються на Землі, твердив він, зумовлюються факторами космічного по¬рядку.
У середині XX сторіччя людина зуміла, нарешті, по¬долати земне тяжіння й почати освоєння космічного простору.
З появою космічних апаратів ми не тільки стали обживати навколоземний космічний простір, а й залучати космічні явища у сферу своєї безпосередньої прак¬тичної діяльності.
Глобальних і навіть космічних масштабів досягли й сучасні науково-технічні звершення. Виробнича і прак¬тична діяльність людей почала істотно впливати на земне середовище нашого життя. І не випадково однією з найважливіших проблем, що стоять у наш час перед земною цивілізацією, є проблема збереження навколиш¬нього середовища.
Усе це, разом узяте, дає підставу твердити, що люд¬ство вийшло на новий рівень свого науково-технічного і технологічного розвитку,- воно дедалі більшою мірою стає космічною цивілізацією. Па цьому рівні ми вже не можемо не брати до уваги ту обставину, що Земля - не відокремлений, ізольований маленький світ, а неві¬д'ємна складова частина космосу. І ми дедалі глибше і виразніше починаємо усвідомлювати, що середовищем нашого життя в широкому розумінні є не тільки наша планета Земля і навіть не тільки наша Сонячна система, а й увесь наш Всесвіт.