Чи існують надцивілізації
Проте з такою точкою зору не можна погодитися. Перекручення наукової істини з метою загравання, заради сумнівної надії привернути таким чином увагу до науки ні до чого доброго привести не може.
Навпаки, подібний підхід неминуче повинен завдати незмірної шкоди вихованню діалектико-матеріалістичного світогляду, наукового ставлення до світу. Сила науки полягає в тому, що вона несе людям правду. І сучасній людині необхідно навчитися цю правду належним чином сприймати і керуватися нею в практичній діяльності.Свідоме ж перекручення наукової картини світу заради створення ілюзії цікавості лише деформує світо¬гляд і створює в людей неправильне уявлення і про науку, і про навколишній світ. Мимоволі може скласти¬ся враження, що роль науки - у погоні за сенсаціями, за неймовірними відкриттями, в обов'язковому спросту¬ванні загальноприйнятих уявлень.
Тим часом цікавість науки - в іншому: розкриваючи об'єктивні закономірності природи і суспільства, вона дає людині справжнє знання про навколишній світ, мо¬жливість зрозуміти цей світ, визначити в ньому своє місце, дає розуміння причинно-наслідкових зв'язків,
тобто саме те, чого не може дати білянаукова міфоло¬гія. Іншими словами, наука дає людині реальні цінності, а білянаукова міфологія постачав їй тільки ілюзії.
Цікавість науки - і в атмосфері безупинного пошу¬ку, що пронизує її, у проникненні в невідоме, нарешті, у тому, що наукові відкриття перетворюються в технічні й технологічні звершення, які несуть практичну користь людям.
ВСЕСВІТ І ЛЮДСТВО
Ще порівняно недавно вся практична діяльність людей була обмежена суто земними рамками. Тепер становище змінилося. Звершення людства набувають глобальних і навіть космічних масштабів. У цих умо¬вах ми вже не можемо ігнорувати ту обставину, що середовищем нашого проживання в не тільки Земля, а й увесь наш Всесвіт. Ми - частина Всесвіту і підпо¬рядковуємося діючим у Всесвіті фізичним закономірно¬стям. На цю обставину ще в п'ятдесяті роки звернув увагу радянський космолог А. Л. Зельманов: «Людина спостерігає і вивчає у навколишньому світі явища пев¬ного типу, бо явища іншого типу відбуваються без свідків».
Згодом англійський учений Картер, перефразовуючи відоме висловлювання Декарта, сформулював той самий принцип у парадоксальнішій формі: «Я мислю, тому Всесвіт такий, яким він є».
Ці твердження увійшли в сучасну науку під назвою «принципу Зельманов - Картера» або «антропного принципу».
Аналогічні ідеї можна зустріти і в працях інших су¬часних фізиків та астрофізиків. Так, видатний сучасний фізик, учень А. Ейнштейна Д. Уїлер в одній із своїх праць написав, що існуючого у Всесвіті порядку речей могло й не бути без людини, але, оскільки е людина, Всесвіт саме такий, який він є.
Інший відомий учений-англійський астрофізик Ц. Девіс у своїй книжці «Простір і час у сучасній кар¬тині Всесвіту» висловлює подібну думку про те, що наявність життя накладає обмеження на властивості Всесвіту,- вони повинні бути тією чи іншою мірою певними.
Розуміти все це треба так: в іншому Всесвіті, що має інші властивості, ми просто не могли б з'явитися й існувати. Саме існування людини і людства зумов¬люється й забезпечується певними властивостями світо¬будови.
Однією з найважливіших властивостей нашого Все¬світу, як ми вже знаємо, в його розширення, завдяки якому взаємні відстані між галактиками (точніше скуп¬ченнями галактик) з часом зростають. Внаслідок взаєм¬ного віддалення зоряних систем спостерігач, хочби на якому із зоряних островів він не перебував,. виявить у випроміненні інших галактик так зване червоне змі¬щення спектральних ліній. Це явище, що відоме під назвою ефекту Доплера, виникає в тих випадках, коли джерело електромагнітного випромінювання від нас від¬даляється. І чим більша швидкість віддалення, тим сильніший зсув спектральних ліній. У разі наближення джерела спектральні лінії зміщуються в бік фіолетової частини спектра.
Здавалося б, характер руху галактик не повинен мати для нас абсолютно ніякого значення - адже ці зоряні системи знаходяться від Землі на величезних від¬станях, у сотні тисяч, мільйони і навіть мільярди світло¬вих років. Проте насправді їх розбігання тісно пов'язане із самим фактом нашого існування.