Наша Галактика
То був не звичайний вибух, який починається з пев¬ного центра і поступово охоплює все більші й більші ділянки простору, а вибух, який стався одночасно скрізь, заповнивши від самого початку весь простір, причому кожна частинка матерії помчала геть від іншої частин¬ки. Сталася ця подія близько 15—20 млрд. років тому.
У подальшому в середовищі, яке розширювалось, від¬бувалися складні фізичні процеси, в результаті Яких сформувалися найрізноманітніші космічні об'єкти, що є «населенням» сучасного Всесвіту й визначають його структуру.
Методичні міркування. У зв'язку з теорією розширю¬ваного Всесвіту, закономірно постає фундаментальне питання: що являла собою «первісна» речовина нашого Всесвіту і яким чином вона сформувалася?Існуючі фізичні теорії поки що не дають вичерпної відповіді на це запитання. Ситуацією, яка утворилася, негайно скористалися богослови. Суть релігійних інтер¬претацій теорії розширюваного Всесвіту полягає в тому, що оскільки пояснити виникнення початкових умов розширення неможливо за існуючих фізичних теорій, цей процес має божественну природу. В дещо спрощено¬му вигляді розмірковування релігійних теоретиків зво¬дилися приблизно ось до чого. Бог створив початковий надщільний згусток і вдихнув у нього рух. А оскільки згідно з сучасними астрономічними даними процес утво¬рення нових космічних об'єктів відбувається і в нашу епоху, то божественне творення триває.
Іншими словами, початковий вибух, який зумовив утворення Метагалактики, ототожнюється з актом бо¬жественного творення Всесвіту.
Католицькі теологи говорять приблизно так: «Та об¬ставина, що Всесвіт перебуває в стані безперервної еволюції, що в ньому безнастанно виникають нові струк¬тури, незаперечне і неспростовно свідчить про творення, яке триває, про те, що все у світі перебуває в стані безперервного винаходу вищою надприродною силою — богом».
Це яскравий приклад того, як релігійні теоретики зовсім довільно трактують результати наукових дослі¬джень, прагнучи що б там не було пристосувати їх до релігії і не беручи до уваги дійсний стан речей. Насправ¬ді ж теорія розширюваного Всесвіту не дає для релігій¬них інтерпретацій жодних підстав. Одним з головних завдань сучасної астрофізики саме і в вивчення еволю¬ції матерії у Всесвіті, її перетворень, переходів з одного якісного стану в інший. І багато що за останні роки вдалося з'ясувати. Якщо ж не всі проблеми, пов'язані з формуванням тих чи інших космічних об'єктів, уже розв'язані, то вони, безперечно, будуть розв'язані в май¬бутньому.
Так, учені ще не можуть з достатньою впевненістю і повнотою відповісти на запитання, як і з чого сфор¬мувалася початкова надщільна речовина. Однак і в ме¬жах наших сучасних знань ця речовина розглядається не як щось первісне, що виникло саме по собі, а як одна з фаз нескінченного процесу саморозвитку матерії. Що ж до конкретних уявлень про фізичну природу «первіс¬ного» стану нашого Всесвіту, то вони лише фіксують ту межу, до якої допустимо поширювати в минуле су¬часну систему фізичного знання.
У той самий час матеріальна фаза, що «передувала» первісному стану, обов'язково існувала.
Тут доречно нагадати висловлювання Ф. Енгельса щодо первісної туманності, з якої, згідно з гіпотезою І. Канта, утворилася Сонячна система:
«...Коли в сучасному природознавстві туманна куля Канта називається первісною туманністю, то це, зви¬чайна річ, треба розуміти лише відносно. Ця туманність є первісною, з одного боку, як початок існуючих небес¬них тіл, а з другого, як найбільш рання форма матерії, до якої ми маємо можливість тепер доходити. Це зовсім не виключає, а, навпаки, вимагав припущення, що матерія до цієї первісної туманності пройшла через безконечний ряд інших форм» '.
Свого часу при Ватікані — центрі католицизму — було створено Папську Академію наук, її президентом до 1966 року був бельгійський космолог і католицький абат Жорж Леметр — один з авторів теорії вибухового розширення Всесвіту з надщільного «першоатома». Свою теорію сам Леметр не пов'язував з актом божественного творення, а, навпаки, всіляко підкреслював, що вона є суто фізичною теорією і «не апелює ні до яких сил, які були б нам незнайомі».
Крім того, Леметр виклав свою думку з приводу можливих теологічних інтерпретацій теорії розширю¬ваного Всесвіту. «Наскільки я можу гадати,— писав він,— така теорія повністю полишає в стороні будь-яке метафізичне чи релігійне питання. Вона надає матері¬алістові свободу заперечувати будь-яке трансцендентне буття... Для віруючого знімається будь-яка спроба збли¬зитися з господом...».