КОСМОС — ЗЕМЛЯ — ЛЮДИНА
Зоряне небо. Одним з найважливіших положень ма¬теріалістичної діалектики в уявлення про загальний взаємозв'язок і взаємозалежність явищ природи.
Як суспільна формація людство підпорядковується особливим специфічним закономірностям — законам су¬спільного розвитку, відкритим і дослідженим прихильниками матеріалізму. Але з точки зору при¬родничих наук ми — частина Всесвіту і підпорядковує¬мося діючим у Всесвіті фізичним та іншим закономір¬ностям.
Не тільки цілий ряд умов нашого життя, а й саме існування земної цивілізації залежать від того, що являє собою наш Всесвіт, як він розвивається, які фізичні процеси у ньому відбуваються, які закони діють. Усві¬домлення людиною з наукових позицій свого місця у Всесвіті, свого взаємозв'язку з навколишнім світом, має не тільки важливе значення для нашої практичної діяльності, воно становить основу нашого наукового світогляду.
Якщо ми — частина Всесвіту, то наше існування має бути тісно пов'язане не тільки з оточуючими нас яви¬щами, а й з явищами космічного характеру.
Подолати земне тяжіння і вийти у космос людині вдалося тільки у другій половині XX століття. І все ж життя людини було пов'язане з космічними явищами вже з глибокої давнини. Як уже було зазначено, зорі й планети допомагали людині знаходити шляхи в океані, вимірювати час, складати календарі, визначати строки сільськогосподарських робіт.
Однією з перших, зрозуміло, ще наївних спроб ви¬явити зв'язок земних і небесних явищ були міфи старо¬давніх греків про зоряне небо. Хоча в них діють числен¬ні боги, німфи, циклопи й інші фантастичні істоти, що мають надприродні властивості, все ж їхніми головними героями в люди, які не тільки виступають нарівні з бо¬гами, а нерідко і перемагають їх.
Зрозуміло, зв'язок між земним і небесним як у міфах стародавніх греків, так і в аналогічних легендах інших народів е ілюзорним. Він не відповідає реальному стану речей.
Релігійні люди намагалися знайти зв'язок між «не¬бесним» і «земним» також у рідкісних небесних яви¬щах — повних затемненнях Місяця й Сонця, появах яскравих комет, дощах падаючих зір. Але й ці зв'язки були ілюзорними, вони існували лише в уяві наших предків.
Роль математичних методів у пізнанні світу. Пізнання природничими науками навколишнього світу нероз¬ривно пов'язане із застосуванням математичного апарату і математичних методів дослідження.
Не випадково Коперник на титульному аркуші своєї великої праці написав: «Хай не входить сюди ніхто, не обізнаний з математикою». Без допомоги математичного апарату неможливо було б точно виразити реальні кіль¬кісні співвідношення та залежності, що існують у при¬роді.
Правда, у процесі свого розвитку наука виявляє не тільки кількісні, а й якісні закономірності. Однак, по-перше, в основі будь-яких якісних перетворень ле¬жать кількісні зміни. А, по-друге, виявлення якісних закономірностей не дає нам завершеного знання — це лише проміжний етап. Наукова теорія тільки тоді може вважатися завершеною, коли вона дістає свого матема¬тичного виразу. Зрозуміло, це в першу чергу стосується таких наук, як фізика і астрономія. До того ж матема¬тичні формули — це не тільки спосіб описання. Матема¬тичний метод має колосальну евристичну силу; виходячи з фактів реального світу, він здатний давати нове знан¬ня. Якщо математичний апарат правильно відображає існуючі в природі зв'язки і відносини, то шляхом чисто математичних перетворень можна, відштовхуючись від явищ, на основі яких цей апарат був побудований, пе¬редбачати нові, ще невідомі явища, а також прогнозу¬вати дальший розвиток тих чи інших природних про¬цесів.
Спостережна астрономія пов'язана з точними кіль¬кісними вимірюваннями. А ці вимірювання неможливі без введення якоїсь системи відліку, подібної до геогра¬фічної системи координат на Землі. Тільки за цієї умови можна забезпечити, в одного боку, потрібну точність результатів спостережень, а з другого — можливість цільоуказань на небі, що дають змогу безпомилково від¬шукувати досліджувані об'єкти.
Введення небесних координат здійснюється за допо¬могою спеціальної системи геометричних побудов, су¬купність яких дістала назву сферичної астрономії. На перший погляд сферична астрономія — не більш ніж умовна допоміжна конструкція. Але саме вона забезпе¬чує відповідність результатів спостережень реальній природі і можливість практичних застосувань астроно¬мічних даних.