Архітектура Коломийщини

З 13 ст. почався місійний рух домініканців на схід, особливо в Галичину, східна політика Лешка Білого сприяла цьому чернечому угрупуванню заснувати свій монастир і на землях Руси. 1231 Папа звернувся зі спеціальним листом “… в справах початку місії домініканців на Русь” , 1238 в Галичині вже засновано їх перший монастир. А 1246 подібний монастир засновано в Коломиї. Разом з цим, прийшла в Галичину нова течія в архітектурі – готика. З польських джерел довідуємося, що цей монастир проіснував до початку 15 ст. а 1413 король Владислав Ягайлончик заклав заміст старого, навий домініканський монастир.

З рисунку виконаного за польською мініатюрою, довідаємося, що то була велика як для Коломиї споруда.

Зовнішні форми споруди було укладено надмірною архітектурною пластикою, витриманою в псевдоготичному стилі. Згадується цей монастир І в люстраційному акті 1616 де вказано на його місцезнаходження – північно-західна частина міста, біля Пруту. “ В 1589 р. – згадується в люстраційному акті 1616,на Коломию напали турки і татари, мешканців вирізали, а забудування разом з гарним монастирем домініканців, що знаходився над самим Прутом, спалено…”

Саме в ці часи споруджено в Коломиї Спаську церкву.Згідно з джерелами сталося це 1587. За композиційними ознаками, вона належить до хрещатих у плані, утворених перетином прямокутників. Міркувати про первісний стан споруди не важко, бо за свою історію не зазнала істотних змін. За свідченням Ю. Целевича, пережила вона дві реставрації – 1648, 1767, 1845 церкву було перебудовано. Під час перебудови дещо змінився її зовнішній вид : видовжено бокові рамена, зменшено купол, а в інтер’єрі – перенесено вівтар у північне крило. Є відомості, що починаючи з 1610, поруч з церквою почали засновувати монастир, приналежнипй до Скиту Манявського: “… коло половини 12 ст. пішли по волі своіх основателів взавідетельство Скиту іще два інші на Покуттю ново заложені монастирі, в Товмачику та Коломиї…” А під роком 1767 намісник Скитський Донат Миляновський в своій маніфестаціі зазначив, що на реставрацію монастиря “…дав коломийський староста Станіслав Потоцький много грунтів, полів, лісів і сіножатей…” Монастир був дерев’яним , стояв коло церкви Спаса,

Поруч Спаської церкви 1587 збудовано дзвіницю . Двоярусна споруда, нижня частина якої виконана в зруб, а верхня – каркасна. Квадратовий зруб закінчується на рівні широкого піддашшя, а верхня, каркасна частина представляе ярус голосників.

З 17 ст. починається новий період в історіі будівництва Коломиї : з 1616 місто будували на новому місці. Люстраційна комісія, що перебувала тоді в Коломиї, надала ій право будуватися на північних окраїнах коломийських земель. Цей крок королівської адміністрації було викликано не стільки знищенням міста татарами, пожежами та водами Пруту, скільки швидким розвитком міст у Галичині, пожвавленням торговельних відносин із Західною Європою і значними впливами західноєвропейської будівельної культури. З цього часу розпочалось більш-менш продумане будівництво Коломиї. Ця ж люстраційна комісія зазначала, що зобов’язує війта Корицінського стежити за порядком в розбудові міста: війта також зобов’язано забезпечити спорудження нового замку, оборонних споруд, валів та воріт. Новий замок, зовнішній вид котрого наведено в нарисі про Коломию М.Сівака, являв собою масивну дерев’яну споруду, обнесену високими валами, на кутах котрих споруджено дві вежі. В люстраційномі акті 1627 зазначається, що в Коломиї “… побудовано новий замок, обнесений з трьох сторін валами з парканами, а з четвертого боку споруджено вал з частоколом, дві вежі і три брами”.

Цей замок і став композиційним центром Коломиї, від нього тяглися головні вулиці, ринкова площа. У цей же час споруджено навий монастир домініканів. Зведено його на тому місці, де пізніше, в 1875 розпочали будувати ратушу і магістрат. Коломийська газета “Русская Рада” повідомляла, що “… при копанню фундаментів під ратушу в Коломиї відкрито довгі і широкі кам”яні фундаменти… На тому місці стояв латинський кляштор домініканців”. Залишки фундаментів дозволяють припустити, що монастир не був дерев’яним, а вміщений в дослідженні М.Сівака “ Місто на Покутті” рисунок репродукований з польського джерела, засвідчуе, що стіни монастиря зведено із використанням фахверка. На фасадах кляштору виразно прочитується решітка цього відомого на Заході способу укладення стін. Е свідчення, що з кінця 17 ст. дерев”яне будівництво Коломиї було витіснено цегляним. Причиною цього стало насамперед виснаження навколишніх лісів, що іх безжально вирубували на потребу різноманітних промислів. Щоправда, в цьому відіграло значну роль і те, що в містах Польщі розпочали зводити капітальніші будівлі, а Коломия з іі розвиненими промислами І ічисленними німецькими та еврейськими колоністами була одним з перспективних міст Корони. Саме в цей час евреї забудували навколоринкову площу, зводили нову синагогу, а в північно-західній околиці міста німецькі колоністи споруджували житлові будинки, школи та німецький костел.

Різноманітні зміни в будівництві Коломиї розпочалися з входом після розподілу Польщі 1772 Галичини до складу Австрії. Можна навіть стверджувати, що з цього часу в Коломиї починає розвиватись архітектура масова, котру творили будівельники-ремісники, дотримуючись народних традицій, а архітектура офіційна, яку формували певні ідеологічні завдання, що ставилися перед архітекторами-фахівцями замовниками такої архітектури були влада, церква та, звісно, багата шляхта разом з молодою буржуазією.