Архітектура арабських країн та країн Близького і Середнього сходу (VII – XVIII століття)

Весь цей білосніжний комплекс розташований в середині червоної платформи, на головній осі всього ансамблю. З обох боків мавзолею – складені з червоного каменю будівлі мечеті і павільйону для зібрань, увінчані біломармуровими куполами. Архітектура ансамблю Тадж-Махал виділяється чудовою пропорційністю та гармонійністю форм і силуету. В основу композиції будівель покладене ритмічне зіставлення різних за малюнком та розмірам прямокутних площин стін та прорізаних у них ніш, павільйонів і куполів, що увінчують мавзолей. Особливо вишукані форма і постановка центрального цибулястого купола, злегка стягнутого внизу паском і піднятого на доволі високу баню. Це надає йому особливої грації та легкості.

Уявлення про еволюцію в індійській архітектурі XVII – XVIII століття дає порівняльний аналіз Тадж-Махала зі схожим із ним за схемою мавзолеєм Хумаюна, збудованим майже на століття раніше (рис.6.26). Звертає на себе увагу зовсім різне ставлення до самої архітектурної маси в цих пам’ятках. Якщо в мавзолеї Хумаюна за лаконічними лініями фасаду відчувається монументальність форм і об’ємів будівлі і купола, то в Тадж-Махалі спостерігається безумовна тенденція до полегшення, розчинення в оточуючому просторі. Це проявляється в більш витягнутому догори силуеті, що підкреслюється чотирма мінаретами, які немов би обмежують той куб повітряного простору, в центрі якого височить мавзолей. Характерна в цьому відношенні «дематеріалізація» об’єму будівлі глибокими нішами в усіх його зовнішніх гранях, контрастна до округлої форми високо піднятого гладкого купола. Недарма вночі, при місячному сяйві, здається, що купол ніби висить у небі.

Важливе значення має і характер матеріалу – особливого сорту мармуру, відтінки якого міняються в залежності від освітлення. Це надає мавзолею вражаючого розмаїття обліків.

Тадж-Махал є останнім видатним твором індійської архітектури пізнього періоду епохи моголів. При цьому в його архітектурі вже намітилася тенденція до виникнення протиріччя з принципами індійської національної архітектури з традиційним зв’язком між архітектурною масою і формою, об’ємною компактністю і тектонічною структурою. Це згодом обумовило кризу в розвитку індійської архітектури. Але ця криза була неминуча ще через наростання загальної кризи всієї феодальної держави Моголів. На момент завершення Тадж-Махалу державна казна країни була вичерпана. Саме цьому фантастичний проект Шаха-Джахана – створення з протилежного боку ріки Джамни симетричного мавзолею такої ж форми і розміру, що й Тадж-Махал, тільки з чорного мармуру (що мало символізувати неможливість створення в архітектурі чогось прекраснішого), так ніколи і не був реалізований.

Унікальна архітектура арабських народів сформувалась як сплав власної арабської художньої культури, античного мистецтва, а також мистецтва і архітектури підкорених арабськими халіфатами народів Азії, Європи та Африки. В результаті багаторічної натхненної праці арабських архітекторів, художників, будівничих були зведені десятки величних міст, прикрашених неповторними сакральними, оборонними та громадськими архітектурними спорудами.Архітектурна спадщина країн ісламського світу настільки велика і різнобарвна, що являє собою невичерпну скарбницю пам’яток архітектури і мистецтва, що є джерелом величезного духовного збагачення людства.

Вплив арабської культури продовжував виявлятися і після розпаду халіфіту на окремі феодальні держави, і навіть після вигнання арабів із завойованих країн. В кожній з них з огляду на обставини, що склалися, архітектура розвивалася достатньо самобутньо, але при цьому довгий час переважали загальні риси. Через ці країни опосередковано ісламська

архітектура справила значний вплив на розвиток всієї світової архітектури.

Література

1.Афанасьева В., Луконин В., Померанцева Н. Малая история искусств. История Древнего Востока. – М.: Искусство, 1976. – 290 с., илл.

2.Бунин А.В. История градостроительного искусства. Том 1. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма. – М.: Стройиздат, 1979. – 495 с., илл.

3.Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 1. Архитектура древнего мира. Под ред. О.Х.Халпахчьяна. – М.: Стройиздат, 1970. – 510 с., илл.

4.Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 9. Архитектура Восточной и Юго-Восточной Азии до середины XIX в. Под ред. А.М. Прибыткова. – Л.-М.: Стройиздат, 1971. – 643 с., илл.