Архітектура арабських країн та країн Близького і Середнього сходу (VII – XVIII століття)
Замкненість міст пояснювалась, звичайно, не лише кліматичними умовами, а й потребами оборони. Цитадель – приклад арабської фортифікації. В середині цитаделі розміщувалися палац і мечеть. Її потужні стіни оточував широкий рів з водою. З містом цитадель правителя зв’язував лише один міст. Місто також оточували стіни. Про розміри Дамаска свідчить хоча б такий факт, що в добу середньовіччя там функціонувало близько 200 лазень.
На відміну від середньовічної Європи арабські міста ніколи не мали самоврядування, бо державна влада була там сильною і їй належали всі міські землі. Міста були нерегулярними за плануванням, не мали яскраво виділених центрів. І самі міста, і житла в них були замкнені, без прямих підходів до значних громадських будівель.При цьому за кількістю населення міста Близького та Середнього Сходу перевищували середньовічні міста Західної Європи. Вони були благоустроєні, мали бруковані вулиці, водоводи, що постачали воду до лазень, басейнів, садиб, багатих житлових будинків. У деяких містах, головним чином біля палаців, розбивалися сади. В більшості міст існували ще й майдани – відкриті простори для продажу худоби і рицарських ігрищ. Найчастіше майдани виносили за межі міста.
Щодо будівельних конструкцій, то характерними стають кам’яні перекриття у формі різноманітних склепінь, куполів та арок. При цьому нерідко конструкція трактується не тектонічно, а художньо, переростаючи у декоративний мотив. Наприклад, араби охоче використовували стрілчасті арки, склепіння і куполи (рис.6.4). Їх профіль зменшує силу розпору і дозволяє обходитися при зведенні конструкції без кружал.
Стрілчасті арки більш стійкі до сейсмічних поштовхів, їх «замок» більш гнучкий і менше схильний до руйнування.
Житлові будинки, в залежності від кліматичних умов, вирішувалися по-різному. Так, у напівпустелях північної Сирії з давніх часів зводилися купольні житла (рис.6.5а); у прибережній зоні Середземного моря житлові будинки являли собою ізольовані композиції, що мали в середині двір, іноді з водоймищем. Будинки чітко ділилися на чоловічу та жіночу половини. Вони були переважно одноповерховими (рис.6.5 б, в). Траплялися і двоповерхові будинки.
А в деяких місцевостях Аравійського півострова (наприклад, на території нинішнього Йемена) переважало будівництво житлових будинків у вигляді високих башт. Так, житлові будинки Бишаму мали 7 і більше поверхів. Кожен поверх мав яруси вікон. Верхній – це вентиляційні вікна, тому кількість поверхів у будинку не завжди можна правильно підрахувати, якщо розглядати його ззовні (рис.6.6). Нижні поверхи таких будинків складені з вапняку, верхні – з сирцевої глини. Отвори вікон підкреслювали білим тиньком й вапняною побілкою, що надавало будівлі мальовничості. Закриті красивими гратами вікна кожного другого ярусу слугували для провітрювання приміщень, що було конче необхідно у жаркому кліматі, відіграючи значну роль у формуванні зовнішнього вигляду вулиць.
Караван-сараї зводили не тільки у містах. Багато їх було збудовано вздовж торговельних караванних шляхів. Як правило, вони мали прямокутний план. Уздовж укріплених стін розташовувалися житлові приміщення, склади і конюшні. Посеред двору знаходилася криниця або цистерна з водою. Вхід виділявся порталом. Його монументальні форми, підкреслені глибокими тінями, здалеку впадали в очі. В окремих випадках караван-сараї мали круглий або багатокутний план.
Саме такий за планом караван-сарай побудували в Ірані на караванному шляху з Ісфагану до Ширазу. Це міцна, добре укріплена і благоустроєна будівля (рис. 6.7 ).
Протягом ранніх та Омейядського халіфатів склався так званий «арабський» тип мечетей (цей тип має ще кілька визначень – дворовий, колонний, базилікальний). До мечетей арабського типу належать мечеть Бейт-Уллах (найперша ісламська культова будівля, споруджена в Мецці в 608 році), мечеть Омейядів у Дамаску (рис. 6.8).
Видатна пам’ятка Близького Сходу – мечеть Омейядів – побудована в 715 році з каменю на місці колишньої Візантійської церкви, яку, в свою чергу, спорудили в 379 році на місці римської базиліки. Тому не випадково в оздобленні мечеті використані капітелі коринфського ордеру. В мозаїчне оздоблення інтер’єрів, окрім рослинного орнаменту, включені побутові сцени. Це є свідоцтвом збереженого до тих часів впливу християнського мистецтва.
Загальні розрізи мечеті складають 157,5х100 м, а двору – 122,5х50 м. З півдня до двору примикає молитовна зала, що в плані має розміри 132х37 м.
Характерним прикладом дворового (колонного) типу є мечеть Ал-Хакім у Фустаті (нині Каїр), споруджена в кінці Х століття (рис.6.9).