Архітектура між світовими війнами
Архітектура початку ХХ століття, особливо міжвоєнного періоду, відбила суперечливу складність культури часу. На неї впливало вторгнення в реальність утопічної думки і породжуваних нею міфів. Архітектура другої половини XIX століття передувала її сюжету, зав'язка головних ліній якого довелася на роки перед Першою світовою війною. Розвиток, драматизований грандіозним соціальним експериментом Радянського Союзу, у якому зіштовхнулися утопії авангарду й історизм, розгорнулося між світовими війнами.
Архітектура періоду між світовими війнами виникла на основі авангардного руху в декількох європейських країнах наприкінці 1-й світової війни. Раціональна програма нової звільненої форми, реформа плану і простору будівлі, доцільність і соціальна функція архітектури і впровадження нового будівельного матеріалу і конструкції були загальними для всіх країн.
В Франції вони проявилися у вигляді пуризму архітектора Le Corbusiera, у Німеччині їх застосовувала школа Bauhaus у місті Веймар, у Голландії рух De Stilj, у Радянському Союзі програма конструктивізму, і в Чехословаччині програма функціоналізму, яка спочатку входила в програму авангардного кружка Деветсіл.
Так, наприклад, чеська архітектура початку 20 сторіччя відображає динаміку розвитку науки і техніки, суспільних ідеалів, політичного розвитку й утворення нових державних структур.
Вже в 19 столітті в архітектурі виникає тенденція відходу від історизму і пошук самобутніх форм, які відповідають новим потребам і технічним можливостям сучасності.
Показником таких устремлінь з'явилося світоглядне, творче і стильове співзвуччя у всіх сферах мистецтва.
Паралельно з чеською сецесією і модерном в інших країнах подібним чином виникали напрямки, які мають свої специфічні відмінності:
* в Англії - Arts and Crafts, пізніше Modern style,
* у Німеччині - Jugendstil,
* у Франції - L'аrt nouveau,
* в Австрійській монархії - secession,
* в Америці вже існувала раніше «чикагська школа» також перетерплювала свої трансформації.
Для чеської архітектури було характерне застосування декоративних рослинних і фігуральних мотивів у пластичному і мальовничому оформленні, вітражів, кераміки, а також кам'яної кладки, бетону, структурної штукатурки, великих вікон, потім поява фасадів з нерозчленованими площинами і відхід від композиційної симетрії.
Наступною фазою розвитку архітектури, яка наступила наприкінці першого десятиліття 20 ст., стали конструктивістські і функціоналістичні напрямки.
Основні ознаки цього «індивідуалістського модерну» - майже «голі», неоформлені фасади, застосування нових будівельних матеріалів, особливо, залізобетону, і вільне композиційне рішення обсягу будівлі на основі, як правило, функціонального планування.
Використання нових будівельних матеріалів, формується новий стиль — сецесіон або сецесія, який порвавши із застарілим смаком минулого. Отут усі деталі в тому числі й обстановка, проектуються в одному і тому ж стилі. У якості декоративних елементів часто використовуються рослинні мотиви. Значення цього стилю в тому, що він звертав увагу, на необхідність модернізації.
Стиль конструктивізм оголосив війну міщанській помпезності, та сформував своє бачення в доцільності форм, у простоті, пропорціях, масштабі та гармонійному співставленні матеріалів.