Архітектура як професія

В. ДахноТипове проектування - розробка про¬ектів, призначених для багаторазового використання у масовому будівництві. Типове проектування дозволяє значно скоротити загаль¬ну вартість і строки розробки проект¬ної документації. До якості типових проектів ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки функціональні та еко¬номічні їхні недоліки при багаторазо-вому використанні призводять до ве¬ликих втрат. Типові проекти призна-чаються для певної території (зона, підзона) і розробляються з урахуван¬ням її природнокліматичних, ґрунтових, сейсмічних та ін. особливостей. Типові проекти «прив'язуються», тобто доопрацьовуються звичайно тільки стосовно фундаментів з урахуванням конкретних умов будівництва. Типове проектування особливо поширилося наприкінці 1950-х рр., що дозволило перейти на індустріальні методи масового житлового будівництва і поклало початок заводському домобудуванню.

В.Дахно

Проектування експериментальне – індивідуальне проектування з метою перевірки нових архітектурно-планувальних, конструктивних, технологічних та ін. вирішень для наступного їх впровадження.

В.Дахно

До специфічних видів архітектурної діяльності відносяться: об’ємне проектування (проектування окремих будівель і споруд), містобудування, реставрація пам’яток архітектури, ландшафтне проектування (ландшафтна архітектура).

Ландшафтна архітектура – це діяльність з формування гармонійного поєднання природного краєвиду з освоєними людиною територіями, поселеннями, архітектурними комплексами, інженерними спорудами.

Найбільш складним і багатоаспектним видом архітектурної діяльності є містобудування (урбаністика). Це комплексна наукова і практична діяльність, у сферу якої входять принципи, чинники і методи просторової організації нових міст, а також реконструкції існуючих.

Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації за¬ходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітек¬турно-планувальної структури населе¬них місць і районів у відповідності з демографічними, соціальними, економіч-ними вимогами та природно-екологіч¬ними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збере¬ження і збагачення оточуючого середо-вища. Засобами вирішення містобудів¬них завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, ви¬робничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.

Як галузь архітектурної діяльності містобудування спрямова¬не на створення міських ансамблів, що поєднують споруди з природним оточен-ням. Масштаб та характер об'єктів виз¬начають особливості архітектурної твор¬чості в містобудуванні, яка заснована на принци¬пах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об'єктивні умови безперерв¬ного процесу розвитку населених місць.

Література

1. Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2. М.Б.Бархин. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

3. Книга об архитектуре. /сост. А.М.Журавлев и В.И.Рабинович. – М.: Знание, 1973. – 160 с.

4. Гутнов А., Глазычев В.. Мир архитектуры: лицо города. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 350 с.

5. Посацький Б.С.. Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – 116 с.

6. Кандилис Ж. Стать архитектором. Пер. с фр. – М.: Стройиздат, 1979. – 272 с.

7. Жестаз Б. Ренессанс. От Брунеллески до Палладио. Пер. с фр. – М.: Астрель, 2003. - 160 с.