Найвідоміші архітектори України та їх творіння

В архітектурній творчості дотримувався суворих форм ампіру.

Автор проекту Вознесенської церкви, побудованої у с. Великий Бобрик на Сумщині на замовлення генеральші О. Рахманової (1808 р.).

1817 р. спроектував оригінальну церкву-пам'ятник на честь загиблих російських вояків при підкоренні Казані (збудовано 1823 р. під керівництвом архіт. Шмідта).

У 20-і роки А. жив і працював на Слобожанщині.

1805 р. видав працю про техніку виконання гравюр "Способ гравировать крепкою русскою водкою, с прибавлением способа гравировать карандашом и составлять потребные для сего лаки, и прочее".

АЛЬБРАНС П. Л. - інженер. Професійну освіту отримав в Петербурзькому Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення. Працював на Півдні України в середині XIX ст. , де виконав наступні роботи:

Зйомка місцевості для виконання проекту каналу Буг - Одеса,

Проект греблі у Херсоні (1831 р.),

Набережна і мол у Ялті,

Мости на мисі Ай-Тодор в Криму.

1852 р. А. зробив опис Херсонської губернії і зібрав зразки будівельних матеріалів.

АЛЬБРЕХТ Е. А. - будівничий парків, вчений, садівник. Працював в Криму у другій половині XIX ст.

Разом із художником-пейзажистом Ю. Клевером і садівником Енко створював з 1885 р. ландшафтний Фороський парк (заснований 1834 р.).АЛЬОШИН Павло Федотович (16.02.1881 - 07.10.1961) - архітектор. Народився і середню освіту отримав в Києві. 1904 р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів, під час навчання в якому надсилався за кордон для ознайомлення з архітектурою Австрії, Франції, Німеччини, Англії, Італії та Греції, прийняв участь і переміг у конкурсах на проекти зразкового чотирикласного училища в Києві та гімназії у Катеринодарі (обидва 1903 р.). В 1913 - 1917 р. навчався в Академії мистецтв в Петербурзі й отримав звання художника-архітектора.

До 1917 р. займався приватною практикою у Києві, в 1918 - 1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922 - 1924 рр. - губернським архітектором. Приймав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів, з 1921 р. - професор (учні В. Заболотний, П. Юрченко, П. Шпара та інші). 1945 р. обраний дійсним членом Академії архітектури УРСР, з 1946 р. - доктор архітектури.

Свою творчу й будівельну працю розпочав в Петербурзі, де спорудив будинок торговельно-промислового товариства Бажанова і Чувалдіної (1907 -1909 рр., інтер'єри з участю М. Реріха і М. Врубеля).

Виконав низку конкурсних проектів: реального училища у В'ятці (1905 р.), комерційного училища в Казані (1906, 4-а премія), гімназій в Катеринбурзі, 4-х шкіл для різних міст, Міської публічної бібліотеки в Києві (всі 1909 р.), а також купецького зібрання, губернської земської управи (1913 р.), курорту-саду "Камперія-Сарич" поблизу Ласпі в Криму (1917 р., співавтор Г. Дубелір, участь - архіт. В. Яковлєв).

В залежності від призначення і містобудівної ситуації А. використовував стильові форми неоампіру, неороманіки, зрілого модерну і українського необароко.

У дореволюційний період збудував у Києві наступні споруди:

Педагогічний музей на вул. Володимирській (1909 - 1911 рр.),