Руська правда та її основні положення
2.40 гривень за вбивство простої вільної людини.
3.Половинна або полувир’я в 20 гривень за вбивство жінки та тяжкі увіччя, відсічення руки, ноги, носа, порчу ока.
4. За княжого сільського старосту платить 12 гривень, а за княжого рядовича 5 гривень.
5. А за вбитого смерда чи холопа 5 гривень.
6.А за княжого коня 3 гривны, а за коня смерда 2 гривні.
Покарання передбачало грошові виплати: "віру" — на користь князя і "головщину" — на користь потерпілого або його родичів. Наприклад, головщина за вбивство княжого мужа дорівнювала подвійній вірі (віра за правопорушення написана вище), за вбивство вільної людини- 5 гривень.
Однак у Руській правді існуе багато недоліків і несправедливостей. І за побиття жердю чи палицею штраф 12 гривень і за вищіпані вуса чи бороду 12 гривень, і навіть за відсічення пальця 3 гривні. На мій погляд перший і останній злочини є на багато страшнішими від другого, але 1 і 2 караються однаково, а 3 взагалі в 4 рази менше за 2 . І ще як навмисне вбивство, так і випадкове каралось однаково. В Руській правді існує ще багато, не зрозумілих на наш час законів, але у княжі часи це було нормально. Отже не будем порівнювати ті часи і сучасність.А несправедливість правди полягає в тому, що в ній майже не ціниться життя холопа. Навіть стягнення за крадіжку бобра з ловища (12 гривень) перевищує штраф за вбивство холопа чи смерда (5 гривень). І це не єдиний випадок де покарання за матеріальні збитки перевищує покарання за вбивство людини. Але церква прводила інший погляд на холопа і впровадила додаткову “церковну кару ” за його вбивство, яку, точно невідомо.
Нажаль, у Руській правді мала місце і родова помста, відплата трималась на правилі: життя за життя, зуб за зуб.
Також Руська правда передбачала покарання за крадіжки майна, скотини, за знищення польвої межі та тариф на збір мита. Також була впроваджена винагорода за знайденого крадія чи вбивцю.
Ось деякі з основних статей з теми яку було названо вище:
1. Хто роспаше польову межу або зіпсує межовий знак, то за обиду 12 гривень.
2. А хто вкраде човен, то за нього платить 30 різан (власнику) и 60 резан продажі.
3. Якщо хто поїде на чужому коні без дозволу, то виплатить 3 гривны.
4. Якщо хто візьме чужого коня, оружжя чи одежу, а власник впізнає зниклого в своїй громаді, то йому відібрати свое, а 3 гривні за обиду.
5. Якщо хто буде стягувати с другого гроші, а тот стане відмовлятись, то ити йому в суд 12 чоловік. И якщо він, обманюючи, не віддавав, то позивачу можна (взяти) свои гроші, а за обиду 3 гривні.
6. А той, хто схопив злодія, одержує 10 різаних, від 3 гривень мечнику 15 кун, за десятину 15 кун, а князю 3 гривні. А з 12 гривень схопившему злодія 70 кун, а в десятину 2 гривні, а князю 10 гривень.
Отже ми ще раз впевнюємося що, всі покарання здайснюються за допомогою грошових стягнень. Закон Руської правди наче каже злодію: бий, кради, вбивай. скільки хочеш, тіьки за все плати справно…
Говорячи про Руську правду не можна не згадати про дві дуже важливі статті: Покон вірний і Урок мостникам. “Покон вірний” або "Статут вірний" визначає типовий для ранньофеодальної держави порядок "годування" княжого слуги — вірника (збирача віри), який призначався князем для збору податей і виконання окремих судочинних функцій, а "Урок мостникам" безпосередньо продовжує і завершує статті короткої редакції про порядок оплати представників княжого апарату, які здійснювали будівництво і ремонт річкових мостів та міських мостових.