ГРЕЦЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРАМікенці славилися своїм зодчеством. У них дуже багато чудових палаців-цитаделей, масивних архітектурних компле¬ксів. У таких комплексах знаходилася безліч великих комор і приміщень культурного й адміністративного призначення. Палаци були осередком військового й релігійного життя. У палаці стежили за всім: за організацією робочої сили, військо¬вої справи, видачею продовольства особам, що виконують яку небудь роботу. Очолював діяльність палацу цар-жрець (вана-ка). Він був зобов'язаний зберігати «священний порядок у природі».

Люди в такому суспільстві були повністю залежними від релігійного світогляду. У давніх греків протягом довгого часу існувала ідея божественного походження кожної професії. Ще в Гомера можна спостерігати детальний опис багатьох реме¬сел. Гефест і Дедал, на думку того ж Гомера, були їх творцями. Мікенцям був властивий міфологічний світогляд. Рапто¬во палацова система вичерпала свої можливості й канула в небуття. Зате виросли Нові сили: родова аристократія та сіль¬ська громада, що належали до протилежних таборів. Гомер пише про це у своєму епосі, де вже замість царя головним стає «басилевс», що означає військовий проводир. На думку Гоме¬ра, басилевси ведуть свій родовід від богів. Гомер за допомо¬гою своїх творів намагався впливати на розум давніх греків. Його герої прагнули в будь-якій ситуації не забувати про честь, . славу й сумління. Це було нормою життя в мікенців.

У давніх греків демократизм був головним у їхньому об¬лаштуванні життя. В основі державного устрою лежала воля. Людина мала право на приватну власність (засоби виробницт¬ва та, звичайно ж, землю). Це право ставало гарантією особи¬стої волі громадянина. Він мав право продати або передати в спадщину свою приватну власність, мав право вільно розпо¬ряджатися виробленими товарами. Мікенці мали право безпо¬середньо впливати на формування внутрішньої та зовнішньої політики держави й на антимонопольні закони, що перешко¬джали концентрації економічної й політичної влади в руках однієї особи, родини, стану, класу. Що ж було недоліком при такому начебто справедливому ладі? Тільки повноправний громадянин саме цієї держави й тільки в межах своєї держави мав волю. Якщо врахувати, що в ті часи існувало приблизно 2 тисячі держав у Давній Греції, то можна зрозуміти, чому це вважається недоліком. Іммігранти й жінки, навіть перебуваю¬чи у власній державі, не мали таких свобод. Те ж саме можна сказати й про рабів.

У греків була розвинута скульптура. Вона розвивалася постійно, була запозичена в цивілізації Єгипту, поступово по¬чала вражати своєю жвавістю й більшою індивідуалізацією обрисів. Згодом вона перестає бути схожою на застиглий сим¬вол і починає відбивати динаміку стосунків повноправних гро¬мадян поліса.

Розвивалася і грецька архітектура. Спочатку греки захо¬пилися будівництвом храмів. Потім чимраз збільшується бу¬дівництво найважливіших центрів поліса — агор. Це площа для зборів народу, щоб вирішити політичні й економічні про¬блеми. На ній почали будуватися будинки, що призначалися для різних громадських потреб — різноманітних урядових за¬кладів, зібрань і т. п. З'являються будинки булевтерія, театру, гімнасій, палестри, стадіонів. Давні греки створили оригіналь¬ні розробки форми храмів і їхніх деталей. Давньогрецька ци¬вілізація дивним чином відчувала пропорції побудованих спо¬руд, ніколи не принижуючи почуття власної гідності вільного громадянина. З часів еллінізму в грецькій архітектурі з'явля¬ються палаци царів, вілли царських вельмож і заможних лю¬дей. У містах з'являються каналізація й водопроводи.

Антична культура з'явилася як цивілізація міст-держав і залишалася до свого кінця такою, незважаючи на втрату мі¬стами права на проведення незалежної зовнішньої політики, підкріпленої власними самостійними збройними силами. Але через чимраз більший наступ центральної імператорської вла-. ди на права муніципального самоврядування (аж до драко нівського оподатковування Юстиніаном) міста все-таки за¬непадали.

РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ Й ФІЛОСОФІЇФормуються міста, а разом із ними розвивається й грець¬ка література. Виникають нові жанри, що надалі впливатимуть на всю європейську літературу. В архаїчну епоху були записа¬ні зразки епосу, зокрема «Іліада» й «Одіссея» Гомера, що ста¬ли предметами шкільної освіти не тільки в гімнасіях антично¬сті, але й у гуманістичній (класичній) гімназії нового часу. Епос поступається місцем ліриці, адже аристократи, чиїм сере¬довищем і був епос, віддають свої позиції демократії. Епоха архаїки подарувала світові багатьох талановитих поетів: Ал-кея, Сапфо, Анакреонта, Архілоха й багатьох інших. Класична епоха знайомить греків із драмою, у кожному місті виникають театри. З'являються драматурги: Есхіл, Софокл, Еврипід — трагіки, Арістофан — комедіограф. Ісегорія (рівна свобода слова для всіх громадян) й ісономія (політична рівноправ¬ність) приводять до розквіту ораторського мистецтва. Демос-фен і Сократ стали відомими завдяки своїй ораторській майс¬терності, а також політичній діяльності. І вони не були одино¬кі. Існувала безліч чудових ораторів, які вміли красномовно переконувати народ.