Російське військо в суспільно-політичному житті Росії кінця ХVІІ – сер. ХVІІІ ст.
М.М.Богословський, М.М. Покровський, на відміну від В.О. Ключевського уявляли реформи Петра І і наступні події як радикальний і повний розрив з минулим [12,61].
Загалом ці і інші дореволюційні автори дотримуються спільної думки щодо великої позитивності петровських перетворень і значного впливу військової організації.
Радянська історіографія висунула дещо відмінну систему поглядів щодо участі війська в суспільно-політичному житті Росії кінця ХVІІ середини ХVІІІ ст. В більшості радянських праць присвячених цій темі проглядається дати її свою характеристику. Вони приділяють особливу увагу економічним і соціальним перетворенням, а також розглядають наявні питання через призму класової боротьби та формаційного підходу, застосовуючи принцип історичного матеріалізму, з частим використанням догматизму, шаблонності та цитатництва.
Незважаючи на зусилля ідеології в радянській історіографії розглядались дискусії стосовно ключових питань щодо утвердження абсолютизму Росії, його генезису.
Так А.Я.Аврех, М.І. Павлеко, М.П. Павлова – Симлованська, А.П. Чистодзвонов, А.Л. Шапіто виходять з того, що в основі російського абсолютизму лежали лише ті фактори, що базувались на кріпосницьких тенденціях в соціально-економічному і політичному житті країни. Як в період генезису абсолютизму, так і на подальших етапах розвитку [5,54,55,69,72].
На думку А.Я. Сахарова говорячи про становлення абсолютизму в Росії, вищезгадані вчені, практично відмежовуються від думки про те, в Росії, в широкому історичному відношенні, були присутні ті закономірності переходу до абсолютизму, що і в інших європейських країнах, в яких лежав процес генезису капіталізму [5, с.64].
З іншого боку С.М.Троїцький, С.А.Покровський і інші, відмовляються від одностороннього мислення через кріпосницьку призму і бачать в соціально-економічному і політичному розвиткові країни дію факторів, пов’язаних з генезисом буржуазних відносин в країні [67,60].
Відповідно змінюється уявлення про шляхи розвитку абсолютизму в Росії, відкидається ідея про “азіатську основу” російського державного устрою, і на перший план виходить спільні риси російського і західно-єропейського абсолютизму.
Особливе місце посідають праці А.В.Чернова, Л.Г.Безкровного, С.А. Марголіна, що висвітлюють військові перетворення Росії і їх вплив на державний устрій [71,11,48].
З огляду на це можна сказати, що радянська історіографія по даному періоді незважаючи на заідеалізованість є досить різноплавного і цікавого для вивчення.
Щодо іноземної історіографії до даного питання, то за Х.Багером вона стосується передусім зовнішньополітичної діяльності Росії, і її наслідків, а також висвітлює характеристику біографії правителів, і зокрема Петра І, характеризуючи його як найбільш яскраву особу, після Наполеона, в Європі [8 с. 33-36]
Джерела використані в даній роботі [1-4] опубліковані радянською історіографією. Вони дають можливість краще дослідити проблеми роботи застосовуючи оригінали документів.
Перший збірник документі про знамените Московське повстання 1682 року яке в спеціальній літературі нерідко зветься “Хованщиною”. Опубліковані джерела свідчать про широкий розмах повстання, його тривалість, участь в ньому крім солдатів, інших верств столичного населення. Вони характеризують повстання як дуже складне і суперечливе, однак в основі своїй антифеодальний, антирядовий рух.В третьому збірнику представлені документи слідчої справи про повстання московських стрільці в 1698 році, які висвітлюють причини та хід його. В архиграфічному та джерелознавчому огляді наведені відомості про склад основних справ розшуку, в коментарях – опис окремих документів; справ що не увійшли до збірника.
В другому і четвертому збірниках представлені основні військові і цивільні заходи Петра І, що мають велике значення для розглядання завдань дослідження.