Микола І Павлович (25.06.1796 - 18.02.1855)
Загальний висновок В. Ключевського про підсумки "процесу проти рабства", що вів Імператор Микола такий: "Кріпак питання не було дозволено, але завдяки законам Миколи дозволити його стало необхідним політично і можливим юридично. По-перше, з питання про приватну власність землевласника він перетворився в питання про викуп землі для вільних селян; із ґрунту цивільного права питання перейшов на ґрунт права державного; завдяки законодавству Миколи наступне царювання міг дати кріпаком особисту волю без викупу. У цьому законодавстві виявлена думка, що фортечна людина не проста власність приватної особи, а насамперед підданий держави. Законодавство Миколи зробило дозвіл фортечного питання необхідним по нетерплячому чеканню селян. Царювання Миколи не досягло своїм цілей, але підготувало законодавством ґрунт для їхніх досягнень" (Курс лекцій прочитаних у 1883-84 р.). "...казенних селян, пише Ключевський, було вирішено улаштувати так, щоб вони мали своїх захисників і охоронців їхніх інтересів. Удача пристрою казенних селян повинна підготувати успіх звільнення і кріпаків . Для такої важливої справи покликаний був адміністратор, якого я не боюся назвати кращим адміністратором того часу, що взагалі принадлежали до числа кращих державних людей XІ століття... Кисельов, ділок з ідеями, з великим практичним знанням справи, відрізнявся ще великою доброзичливістю, тією добромисністю, що вище всього ставить загальну користь, державний інтерес, чого не можна сказати про більшу частину адміністраторів того часу. Він у короткий час створив відмінне керування державними селянами і підняв їхній добробут. У кілька років державні селяни не тільки перестали бути тягарем державного казначейства, але стали збуджувати заздрість кріпаків ... З тих пір кріпаки стали самим важким тягарем на плечах уряду. Кисельову належав той пристрій сільських і міських суспільств, основні риси яких були потім перенесені в положення 19 лютого для фортечних селян, що вийшли на волю," (Курс лекцій. 1887-8 р. стор. 348).
Реформами було охоплено близько 9.000.000 казенних селян, тобто населення рівне по числу населенню тодішньої Бельгії, Голландії і Данії разом узятим. Було створено 6.000 сільських громад. Усім створеним громадам було надане право самоврядування і право обрання світових суддів. Згідно виданого в 1843 році указу ні окружний начальник, ні чиновники Губернської Палати Державних Імуществ не повинні втручатися в справу керування селянськими громадами, а повинні тільки "сприяти розвитку між селянами власного мирського керування, спостерігати за виконанням преподаних їм правил, але не втручатися в судження по справах, що належить сільському керуванню і розправі, ні в постанови мирських сходів, якщо у власних своїх справах вони діють по праву, наданому законом".
З вільних державних земель малоземельним селянам було дано 2.244.790 десятин. 500.000 десятин було дано не мали землі. 169.000 чоловік було переселено в райони землі, що володіють надлишками,, де їм було виділено 2.500.000 десятин. Крім того утвореним сільським громадам було передано 2.991.339 десятин лісу.
Для того, щоб селяни могли мати дешевий кредит було створено понад тисячу сільських кредитних товариств і ощадних кас. Уведено страхування від вогню. Створено 600 цегельних заводів. Побудовано 97.500 цегельних будинків і будинків на цегельному фундаменті. Багато було зроблено для розвитку народного утворення й охорони здоров'я. У 1838 році в громадах казенних селян було тільки 60 шкіл з 1.800 учнями, а через 16 років у них малося вже 2.550 шкіл у який училося вже 110.000 дітей, у тому числі 18.500 дівчинок. На казенних землях, для дев'яти мільйонів селян, тобто для четвертої частини усього російського селянства, було відновлено широке самоврядування существовавшее ніколи в Московській Русі.
Якби російська історія писалася не по замовленнях Ордена Російської Інтелігенції, а чесно, то за одне те, що Микола І зробив для казенних селян, він заслужив би похвали істориків. Історики з табору російської інтелігенції захоплювалися куцими "ліберальними" і "радикальними" реформами проведеними в карликових німецьких князівствах, але не захотіли помітити грандіозних реформ зроблених по велінню Миколи І для 9 мільйонів казенних селян.Значущість зробленого стає особливо ясна якщо ми згадаємо, що усього за двадцять років до початку реформ, у 1814 році, у політичному кумирі росіян вольтер'янців і масонів "демократичної" і конституційної Англії герцог Сетерлендский велів спалити котеджі усіх своїх фермерів. 15 тисяч фермерів, що жили на його землях були примушені залишити батьківщину й емігрувати в Канаду.
У керуванні державою переважав військовий елемент, військові призначалися на усі важливі державні посади, очолювали всі міністерства. Витрати на чиновників і армію поглинали майже всі державні засоби. В роки правління Миколи був складений Звід законів Російської імперії - кодекс всіх існуючих до 1835 року законодавчих актів. У 1826 році був заснований Секретний комітет, що займався селянським питанням. У 1830 році був вироблений загальний закон про стани, у якому проектувався ряд поліпшень для селян. Для початкового навчання селянських дітей було улаштовано до 3 тисяч сільських училищ. У 1842 році був виданий закон, що давав можливість поміщикам звільняти селян, наділяючи їх землею, у відповідь на визначені чи повинності оброк. Сам Микола І вважав, що кріпосне право - це зло, але ще великим злом було б негайне його руйнування.