Зовнішня торгівля Речі Посполитої з країнами Західної Європи наприкінці ХV – першій половині ХVІІ століття

У ХVІ – середині ХVП ст. торгівля в економічно розвинутих країнах Європи була одним з методів первісного нагромадження капіталу. В країнах з уповільненим економічним розвитком, навпаки, торгівля іноді стимулювала повернення до кріпосних форм господарювання, підпорядко¬вувала місцеве виробництво інтересам європейського капіталу. Зростало значення торгового і тісно пов’язаного з ним лихварського капіталу. Укупець-скупник нерідко передворювався в капіталіста-підприємця.

Унаслідок великих географічних відкриттів з’явилися нові напрямки торгівлі: один – в Північну і Південну Америку через Атлантичний океан, інший – в Індію та Китай морським шляхом навколо Африки. Важливим фактором економічного життя ХVІ-ХVП ст. стала “революція цін”. Також виникли нові форми організації торгівлі. З’явилися біржі: фондова і товарна. Характерною формою купецьких організацій стали торгові компанії. З відкриттям нових країн і виникненням колоній торгівля набула світового характеру. Для збуту товарів було відкрито нові, великі за своїми можливостяим ринки Азії, Африки, Америки; складався світовий ринок.

У Речі Посполитій торгівля – внутрішня, зовнішня і транзитна – нормувалася сеймовими конституціями, Литовськими статутами, королівськими дипломами, звичаями і традиціями.

Щодо напрямів зовнішньої торгівлі, то через Гданськ велася інтенсивна торгівля західноєвропейськими морськими шляхами. Крім того, він був тісно зв’язаний із такими містами Польщі, як Познань, Гнєзно та Торунь і через Познань – із Вроцлавом. Із Гданська вели торгові дороги в Литву і Білорусію. На сході Польщі торгівля велася через Люблін, який був зв’язаний із Краковом, Гнєзно, Познанню. Через Люблін велася також торгівля з Литвою і Білорусією, Україною і Росією. На півдні Польщі виділяється Краків, через який відбувалися торгові зв’язки з Україною і Росією. Слабші зв’язки простежуємо з Чехією, Австрією та Угорщиною. Торгові шляхи в ці країни йшли з Познані та Гнєзно.

Через територію Молдавського князівства проходив важливий торговий шлях, який вів з Росії через українські і білоруські землі, що входили у склад Речі Посполитої, в країни Подунав’я і Балкан і мав багато відгалужень. Один із шляхів йшов з Москви через Чернігів, Київ, Білу Церкву, Погребище, Липовець, Брацлав, Красне, Шаргород, Могилів, Бушу, Ямпіль, по території Молдав¬ського князівства через Сороки на Ясси, далі у Валахію, Болгарію, Грецію і Константинополь [5, 33]. Друга вітка проходила через Київ на Васильків, Білу Церкву, Погребище, а звідти – на молдавські міста Ясси і Білгород. Далі шлях вів у Константинополь, Болгарію і Грецію [5, 34].

Важливий шлях з Москви на Львів йшов через Смоленськ, Мінськ, Слонім, Рожани, Новий Двір, Шерешів, Берестя, Белз, Великі Мости, Жовкву. Він був значно довший, ніж через Київ, але безпеч¬ніший. Цим шляхом нерідко користувалися купці, які через Львів везли східні товари в Росію [2, 67].

Велике значення у розвитку зовнішньої торгівлі Речі Посполитої мали судноплавні шляхи. Для експорту хліба, солі, поташу, дьогтю, виробів з дерева використовувався Західний Буг і Сян, води яких несли численні торгові човни до Вісли та її приток далі до Балтійського моря.

Західний Буг – основна сплавна артерія Волині. По ньому був єдино можливий вивіз до Гданська великої кількості волинської продукції, хоча ця ріка протікала по Волині в її тогочасних кордонах лише в районі Устилуга і дещо на південний схід від нього.

Використовувались у торгівлі й інші ріки, які протікали через територію Речі Посполитої: Західна Двіна, Неман, Дніпро з численними його притоками та Південний Буг, Стрий, Стир, Нарев, Дунаєць, Вепж, Тисьмениця, Брда, Ніда, Прошня, Нотеш, Варта [9, 369].

Пьотрковський статут 1477 р. забезпечив свободу судноплавства по річках королівства [9, 151-152]. Дата прийняття цього документа свідчить про те, що вже у першій половині ХV ст. склалася система водних комунікацій, у яких основним елементом була Вісла.

Близкість або віддаленість від судноплавної ріки впливала на економічний розвиток феодаль¬ного земельного володіння, на розвиток або занепад міст. Місцезнаходженням над Віслою або її притоками зобов’язані своїм розвитком у ХVІ-ХVП ст. такі міста, як Варшава, Пултуск, Ломжа, Плоцьк та ін. [8, 33].

Перешкодою для судноплавства була нерозвинутість інфраструктури і невелика кількість міст над рікою, відсутність річкових портів, сховищ. Наприклад, дорога по Бугу отримала дальший розвиток лише в ХVІ-ХVП ст. як один із основних водних шляхів Речі Посполитої, який використовувався насамперед для сплаву зерна та виробів з лісу. Вона з’єднувала територію воєводств Руського, Белзького, Волинського, Брестського, частини Люблінського, Хелмської землі і Східної Мазовії з Гданськом. Не зважаючи на несприятливі природні та технічні умови, сплав по Бугу розвивався і мав велике значення: цим шляхом поширювався вплив гданського ринку, який втягував у свою орбіту широку територію, що не мала безпосередніх зв’язків з Віслою [10, 478-479].Ще однією сплавною артерією Речі Посполитої була ріка Нарев, яка поєднувала території Підляшшя і північно-східної Мазовії з Гданськом. У басейні Нарева з експортом зерна було зв’язано 14 міст.