ОБЛАШТУВАННЯ ПІСЛЯВОЄННОГО СВІТУ
2.4.Договір дев'яти держав. Договір дев'яти держав (США, Великої Британії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю) був направлений на дотримання принципу «відкритих дверей» в Китаї і спрямований проти домагань Японії на монопольне панування в цій країні. Він був підписаний 6 лютого 1922 р. Договір відобразив тимчасовий баланс американо-японського суперництва в Китаї.
а) Боротьба за посилення впливу в Китаї. Укладали цей договір в той час, коли в Китаї не припинялась громадянська війна. Японське керівництво зробило ставку на підтримуючий його уряд генерала Чжан Цзоліня, який захопив владу в Північно-Східному Китаї. Про¬те напередодні Вашингтонської конференції в Пекіні відбувся новий державний переворот, і до влади прийшов уряд, що орієнтувався на Сполучені Штати та Велику Британію.
Японія змушена була евакуювати свої війська з деяких територій Китаю, однак Токіо продовжував наполягати на своїх «спеціальних інтересах» у цій країні і відхилив вимоги Китаю про виведення япон¬ських військ із Південної Маньчжурії.
б) Умови «Договору дев'яти». «Договір дев'яти» проголошував незалежність і цілісність Китаю. Учасники договору зобов'язувались поважати суверенітет, територіальну й адміністративну цілісність Ки¬таю. Великі держави зобов'язувались не домагатись поділу Китаю на сфери впливу і дотримуватись принципів «відкритих дверей» і «рівних можливостей». Цей документ, однак, не мав ніяких гарантій щодо втілення його положень у життя.
Японія відмовлялась від монопольного становища в Китаї і зобо¬в'язувалась повернути йому колишні німецькі концесії в Шаньдуні та вивести свої війська із цього регіону.
Проте для Китаю включення американської доктрини «відкритих дверей» у Договір дев'яти держав фактично означало грубе порушен¬ня його суверенітету. Китай був для учасників Вашингтонської конфе¬ренції об'єктом угоди.
Новий договір був спрямований проти китайського національно-визвольного руху і нічого не змінив у напівколоніальному статусі кра¬їни. Держави, які підписали договір, відмовилися повернути Китаю «орендовані» у нього території, заявивши, що ці території «мають над¬то велике стратегічне значення для них». Для Японії такою територією був Ляодунський півострів, для Великої Британії - Сянган (Гонконг) і Цзюлун (Коулун).Нестійка рівновага. Вашингтонська конференція продемонст¬рувала зростання впливу США в міжнародних відносинах в цілому І в Далекосхідно-тихоокеанському регіоні зокрема. У той же час рівновага, яка настала в результаті зустрічі в столиці США, була нестійкою. Уже в ході самої конференції США заявили про недостатність японських по¬ступок у Китаї. Японія відразу після завершення конференції вирішила переглянути рішення, прийняті у Вашингтоні, що породжувало нове, небезпечне вогнище майбутньої конфронтації на Далекому Сході.
Завершення створення Версальсько-Вашинпонської системи, її сильні і слабкі сторони Фундамент післявоєнної стабільності. Версальсько-Вашингтонська система заклала фундамент післявоєнних міжнародних відносин, її створення забезпечило вихід із війни, дозволило розряди¬ти післявоєнну напруженість і закласти фундамент для відносно стабільних міжнародних відносин у 20-ті роки.
Рішення Паризької і Вашингтонської конференцій включали прин¬ципово нові положення в міждержавних відносинах, - це і визнання права на самовизначення народів, і відмова від війни як засобу вирі¬шення конфліктів. Важливою подією стало створення Ліги Націй -першої міжнародної організації для координації відносин між держа¬вами. Були прийняті позитивні рішення стосовно Китаю, які дозволи¬ли зберегти цілісність цієї країни. Деякі європейські країни отримали незалежність і суверенітет.
Слабкість і суперечливість Версальсько-Вашингтонської системи. І все ж Версальсько-Вашингтонська система післявоєнних відносин виявилась слабкою і суперечливою. Економічні наслідки післявоєнних договорів багато в чому зруйнували стару систему господарських зв'язків, різко загострилась боротьба за нові джерела сировини та ринки збуту між вчорашніми союзниками.
Створена країнами-переможницями нова система міжнародних відносин, поява в Європі цілої низки нових держав із взаємними пре¬тензіями одна до одної створювали обстановку нестабільності й на¬пруженості.
Поза рамками нової системи міжнародних відносин були дві впл* вові країни - Німеччина, де робила перші кроки демократія, і Радян¬ський Союз, де при владі був більшовицький режим.