Крайслер Ле Барон

Townsend у свій час ввів три основні програми, що довго використовувались до цього на «GM» і «Fordi»:

•система контролющоденних коштів

•контроль за технічнми витратами

•контроль за коштами на НДДКР

В 1960р. Townsend звільнив 7000 чиновніків = 15% колективу, а в 1961р. очолив «Крайслер».

Він був досить самостійним керівником. Щоб запустити випуск автомобілів він об’єднав «Imporiat» i «Plymouth», закрив «Imporiat» в Детройті, створив кредитну філію «Крайслера». До новшеств тих часів відносться сьогоднішня емблема «Крайслера» та 50 мильна гарантія. Річні доходи виросли з 9 млн. US$ в 1960р. до 239,5 млн. US$ в 1965р.

біди для фірми почались в 1964р., коли Таузенд заключив невичезний договір з профспілками, що підняло заробітню платню на «Крайслері», а потім і на інших заводах США і жало зелене світло японській індустрії.

Модель «Крайслера» 69 року була настільки проігнорована покупцем, що доходи з 1968 до 1969р. знизились з 302,9 млн. US$ до 99 млн. US$.

Townsend продовжував при цьому і далі виплачувати дивідент: 2 US$ / акцію (така система першою була відмінена у свій час Якоккою).

Після нафтової кризи «Крайслер» не зміг запропонувати додного ммалого автомобіля, що стали такі популярні, тому в 1974р. він поніс втрати - 52 млн. US$, перший раз з 1933р. не вилавались дивіденди, а в 1975р. втрати склали 259,5 млн. US$.

Управління перебрав Ricardo. Найгірше тоді було те, що через відсутність коштів була повністю припинена програма розвитку нових автомобілів. На складах зібралось до 400000 автомобілів, до 3,5 млн. машин вимагали ремонту.

Після нового трудового договору ціна машини зросла на 100 US$, але членів профспілок до Ради ще не допускали. До «Крайслера» з «Форда» перейшов друг Якокки Sperlich, який «приніс» знання про малі автомобілі і в 1980р. на «Крайслері» випустили перший автомобіль такого типу: з кузовом «К»

Якокка покинув «Форд» і два місяці не погоджувався на пропозицію «Крайслера».

Велику роль у затвердженні нового менеджера зіграла Спостережна Рада. Якокку підтримали I.Richardson i Louis Warren.

Якокка, власне,не чекав запрошення Ricardo, а будував плани стасовно величезного автомобільного концерну. В той час богато менеджерів думали про такий завод, як єдиний шлях у протистоянні гігантам GM, Ford та закордонним фірмам.

Якокка назвав потенційний конгломерат «Global Motors», куди б входили: «Крайслер», «American motors»; «VW»; «Fiat». Цьому сприяло і нове антикартельне законодавство.

Та з приходом президента Рейгана тиск такого законодавства послабився: GM Electric Data Systems за 2,5 млрд. US$ і з’єднав сили з «Тойотою».

Коли Якокка прийшов до «Крайслера», він хотів розпочати план «Global motors» через злиття з «Фордом», але отримав відмову.

В жовтні 1978р. Ricardo зустрівся з Якоккою в Детройті, де перший розповів про плани нового автомобілю типу -R-.

Після цього Якокка дав згоду на управління «Крайслером», з річним доходом - 360000 US$.

Що Якокка міг запропонувати «Крайслеру»? Це — інтуіцію в маркетинзі, талант у виробниутві автомобілів за мінімальні кошти, перш за все.На «GM» і «Форді» секційні бюджети доходів і видатків співпадали. Це була мета бізнесу. На «Крайслері» така політика була невідома.