Початок Другої світової війни

За характером це війна була загарбницькою для країн “Антиколінтернівського пакту”, а для країн антигітлерівської коаліції і народів світу вона мала справедливий визвольний характер.

Другу світову війну поділяють на такі періоди:

-перший – початок Другої світової війни: від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу (1 вересня 1939 р. – 22 червня 1941 р.);

-другий – розширення фашистської агресії: від нападу гітлерівської Німеччини та її союзників на СРСР до контрнаступу Радянської Армії під Сталінградом (22 червня 1941 р. – 19 листопада 1942 р.);-третій – докорінний перелом в ході Другої світової війни: від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до відкриття Другого фронту в Європі (19 листопада 1942 р. – 6 червня 1944 р.);

-четвертий - розгром в Європі: від наступу на центральній ділянці Східного фронту і відкриття Другого фронту у Франції до поразки фашистської Німеччини (6 червня 1944 р. – 8 травня 1945 р.);

-п’ятий – розгром мілітаристської Японії: від капітулі ця Німеччини до капітуляції Японії (8 травня 1945 р. – 2 вересня 1945 р.).

І Дуга Світова війна - це одна з найжахливіших війн в історії людства.

Вранці 1 вересня німецько-фашистська авіація нанесла бомбові удари по аеродромах, комунікаційних вузлах, економічних і адміністративних центрах країни. З вересня Великобританія, 4 вересня Франція оголосили війну Німеччині.

Проте активні бойові дії на Західному фронті Німеччини не велися (так звана “дивна війна”). Згідно з планом “Вайс”, затвердженим Гітлером 11 квітня 1939 р. проти Польщі було кинуто 58 дивізій з 75, що їх налічував вермахт, два повітряні фронти (1 тис. бомбардувальників, 105 винищувачів). Загальна кількість німецьких солдатів і офіцерів становила 2 млн. чоловік. Їм протистояла польська армія – 1,35 млн. солдатів та офіцерів (30 піхотних дивізій, 10 резервних дивізій, 22 кавалерійські бригади, що були об’єднані у 6 армій і групу “Нарев”). Польща мала близько 29 рот застарілих панцирників, 9 рот легких танків, близько 500 літаків застарілих конструкцій. Війська були не сконцентровані, а розтягнуті вздовж кордону.

Німецький наступ здійснювався у двох напрямах. Зі Східної Прусії наступала група армій “Північ”, якою командував генерал Ф.Бак, з Сілезії і Словаччини – група армій “Південь” (командуючий – генерал Г.Рундштедт). У перші ж дні бойових дій відчайдушний опір польської армії було зламано. 6 вересня польський уряд виїхав з Варшави, а17 вересня прибув до Румунії.

26 червня 1940 р. радянський уряд почав вимагати від Румунії повернення Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини, мотивуючи свої дії традиційною формою братерської опіки українського населення.

Після пред’явлення ультиматуму 28 червня радянські війська перейшли Дністер і вступили у Чернівці. Бессарабію приєднано до Молдавської АРСР, Північну Буковину та райони Ізмаїлу, в основному заселені українцями, - до Української РСР.

На початку Другої світової війни радянський уряд здійснив ряд зовнішньополітичних заходів щодо зміцнення своїх позицій на північному заході, насамперед у Прибалтиці. СРСР нав’язав урядам Естонії, Латвії і Литви пакти про взаємодопомогу.

Переговори завершились підписанням договорів: 28 вересня 1939 р. З Естонією, 5 жовтня – з Латвією, 10 жовтня - з Литвою.

За цими договорами, на території прибалтійських держав передбачалось розміщення радянських наземних і повітряних збройних сил та створення військово-морських баз. Водночас СРСР передав Литві місто Вільно та Віленську область, загарбані Польщею у 1920 р. Невдовзі радянський уряд став твердити про порушення урядами прибалтійський республік умов пактів про взаємодопомогу та організацію антирадянських змов 14 червня 1940 р. Естонії, Латвії та Литві було надіслано ультиматум з вимогою змінити режим і відкрити кордони радянським військам. Були сформовані так звані “народно-демократичні уряди”.