Столітня війна

Жанна д’Арк народилась у містечку Домремі на межі з Лотарінгієй. У 1428 р. війна докотилася і до цієї околиці. У серце дівчини ввійшла “велика жалість, кусаюча як змія”, скорбота про нещастя “милої Франції” [9, 198]. Так визначила сама Жанна те почуття, яке примусило її залишити батьківський дім і відправитись до Карла VII, щоб бути на чолі армії і вигнати англійців з Франції. Через області, зайняті англійцями та їх спільниками бургундцями, вона добралася до Шинона, де знаходився Карл VII. Її поставили на чолі армії, адже всі - народ, військовоначальники, солдати – довіряли цій неймовірній дівчині, її обіцянкам урятувати батьківщину. Природний розум та гостра спостережлевість допомогли їй правильно орієнтуватися в обстановці і швидко засвоїти нескладну військову тактику того часу. Вона завжди була попереду всіх у найнебезпечніших місцях і за нею кидалися туди ж її віддані воїни.Після перемоги під Орлеаном (їй знадобилось всього 9 днів, щоб зняти осаду з міста, тривавшую більш 200 днів) і коронації Карла VII слава Жанни д’Арк зросла неймовірно. Народ, армія, міста бачили в ній не тільки визволительницю батьківщини, але й керівника. З нею радилися по різним питанням. Карл VII та його оточення стали виявляти до Жанни все більше недовіри і нарешті просто зрадили її. Під час однієї вилазки, відступая з купкою воїнів по направленню до Компьєну, Жанна опинилась у пасці: по наказу коменданта-француза був піднятий міст та наглухо зачинились ворота фортеці. Жання попала у полон до бургундців, а звідти її продали англійцям за 10 тисяч золотих. Дівчину тримали у залізній клітці, приковуючи на ніч ланцюгом до постелі. Французький король, забов’язаний їй престолом, нічого не зродив для визволення Жанни. Англійці звинуватили її в єрисі та чаклунстві і стратили (вона була спалена на вогні в Руані за наказом церковного суду).

Але це вже не змогло змінити реального положення справ. Французька армія реорганізована Карлом VII, одержала при підтримці горожан та селян кілька важливих перемог. Більш велика серед них – битва при Форміньї у Нормандії. У 1453 році капітулював англійський горнізон у Бордо, що умовно вважається закінченням Столітньої війни. Протягом ще 100 років англійці утримували французький порт Кале на півночі країни. Але основні суперечки були розв’язані у середині 15 століття [1, 67].

Франція вийшла з війни дуже знищеною, більшість областей були пограбовані і спустошені. І все ж перемога допомогла закінченю об’єднання французьких земель та розвитку країни шляхом політичної централізації. Для Англії війна також мала серйозні наслідки – англійська корона відмовилась від спроб створити імперію на Британських островах та континенті, в країні зросла національна самосвідомість. Все це підготувало формування національних держав в обох країнах.

Мабуть, жоден епізод Столітньої війни не "обріс" такою кількістю легенд, як історія про полуторагодичном участь у воєнних діях Орлеанської Діви. (Варто відразу обмовитися, що прізвище д'арк Жанна знайшла лише в 1831 році стараннями французького історика і директори Національного архіву Франції Жуля Мішле, що був сучасником революційних подій і, попросту говорячи, виконував соціальне замовлення). Історія про героїзм дівчини з народу, що врятувала у важкий час короля, не примирила французьку громадськість XІХ сторіччя з режимом останнього Бонапарта, однак до крайності ускладнила і заплутала реконструкцію дійсних подій переломного моменту Столітньої війни.

Проте у вдумливого читача "Житія Жанни д' Арк" виникає ряд питань, на які прихильники версії Ж.Мішле поки не дали зрозумілих відповідей [10, 67].

1. Чому Робер Де Бодрикур, губернатор Вокулерського кастелянства, у яке входила рідне село Жанни - Домремі - виявився настільки наївний і покладливий, що послухав, м'яко говорячи, незвичайні ради безрідного дівчиська і не тільки направив її до дофіна Карлу, але і виділив ескорт?

2. На підставі чого дофін довірив простолюдинці власну армію, створив для неї штат прислуги з 12 чоловік і оплатив усі пов'язані з цим витрати?

3. Чому селянська дочка носила на одязі герб Орлеанского герцога і настільки сильно пеклася саме про Карла Орлеанського, що перебуває з часу Азенкурскої катастрофи в англійському полоні? "Я прийшла сюди, щоб повернути королівську кров", - так писала Діва з-під Орлеана в листі до англійського короля, пропонуючи за викуп полоненого герцога будь-яку суму 5.

4. На якій підставі безрідна пастушка одержала власний прапор із символікою королівського будинку - винятковий привілей осіб королівської крові?

5. Чому до думки нібито неписьменної простолюдинки прислухалися французькі маршали і капітани? Невже браві вояки типу Етьена Ла Гіра відразу сповнилися духом божественної благодаті?