НІМЕЦЬКА НАЦІОНАЛЬНА МЕНШИНА ПВІДЕННОЇ УКРАЇНИ У 20-ті–30-ті РОКИ ХХ ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

Останній, четвертий період, є тим часом коли зазначене питання починає досліджуватися рядом авторів більш грунтовно і об’єктивно. За час існування незалежної України було написано декілька наукових праць, котрі безпосередньо розглянули історичні події 20–30-х років і місце німецької меншини у них. Деякі з праць стосувалися нашої теми лише побічно (наприклад публікували матеріали про життя національних меншин в Україні вцілому). Далі ми здійснемо спробу розглянути ці праці і коротко проаналізувати їх.

Досить часто матеріали, що так чи інакше стосуються нашої теми, з’являлися в “Українському історичному журналі”. До таких матеріалів належать статті Бугая М.Ф.(41), Кульчицького та Максудова(42), Польового та Чирка(43), Гусєва С.О. та Цобенко М.М.(44) та інші. Стаття Бугая М.Ф. “Депортації населеня з України (30–50-ті роки)” на початку містить загальний опис проблеми виселення народів з України. Далі, на основі матеріалів ЦДАЖР СРСР вказуються постанови та розпорядження на основі яких до Сибіру, Казахстану та в інші райони висилалися поляки, німці та інші “неблагонадійні нації”. Автор аргументовано і досить докладно висвітлює питання виселення населення з України.На наш погляд цікавими є статті Гусєвої С.О., Цобенка М.М. та Польового Л.П., Чирка Б.В.. У них досить широко висвітлені події 20–30-х років і приділена увага німецькій національній меншині. Але стаття Гусєвої С. О., Цобенка М.М. явно тенденційна і виявляє прихильність авторів до комуністичноі ідеології та політики партії по відношенню до національних меншин. У всих злочинах автори вважають винними Сталіна. Але факти, наведені у статтях, не вичерпують проблеми і вимагають більш докладного висвітлення та грунтовного осмислення.

Стаття Кульчицького та Максудова безпосередньо не стосується життя німців, але дає цікавий і грунтовний аналіз документів, що стосуються голодомору 1932–1933 років. В ньому автори доводять, що більшість офіційних документів було фальсифіковано з метою приховання жахливих наслідків сталінської політики. Нам ці матеріали досліджень можуть знадобитися, оскільки німецьке населення теж дуже постраждало від цього голоду.

Для усвідомлення причин тієї трагедії, що сталася з німцями в Україні у 20–30-ті роки, нам також будуть корисні наступні грунтовні наукові розробки: Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. “Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки”(45), Касьянов Г.В., Даниленко В.М. “Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-ті роки)”(46), “Национальные процесы в СССР”(47). У цих працях ми знаходимо досить глибое і документально обгрунтоване дослідження проблеми сталінських репресій і взагалі сталінізму як явища. Особливо цікавою є робота Даниленка В.М., Касьянова Г.В. та Кульчицького С.В. “Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки”. Вона досить аргументовано доводить, що Ленін не мав ніякого плану побудови соціалізму. А тому практично події часів Сталіна були послідовним продовженням ленінськоі політики “військового комунізму”, яку сам Ленін так і не встиг змінити у зв’язку з хворобою. Автори цієї роботи виявляють складові елементи сталінської політики і з’ясовують причини їх формування. Тут також досліджується і національна політика Сталіна, але лише у загальному плані і про німців в Україні не згадується.

У загальному плані дуже цікавою є праця Ганжі О.І. “Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР”(48). У цій науковій праці досліджуються одні з найбільш замовчуваних і тому найменше досліджені сторінки історії України, присвячені опору селян становленню тоталітарного режиму в країні. Автор на основі архівних матеріалів та офіційних документів органів радянської влади аргументовано і досить об’єктивно, на нашу думку, висвітлює і аналізує події народної боротьби проти терору радянської влади. Для нас це цікаво ще й тому, що німецькі поселенці також приймали участь у таких виступах.

Більш близькими до нашої теми є роботи Винниченка І. “Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання”(49) та Бугая М.Ф. ““За повідомленням НКВС СРСР, були переселені...” Про депортації населення з України у 30–40-і роки”(50). У них розповідається про трагічні події 30–40-х років, коли з України було вислано у заслання чи депортовано на нові місця проживання близько 300 тис. німців. На документальних фактах автори досліджують злочинні дії радянського керівництва по відношенню до національних меншин, що проживали на території України. Для нашої роботи ці книги є корисними, оскільки розглядають події котрими практично закінчився проміжок часу, який ми взяли для дослідження.

На початку 90-х років виходить з друку збірник документів державних Архівів України “Німці в Україні (20–30-ті р.р. ХХ ст.)”(51). У збірникувміщено 101 документ з державних Архівів України, які відображають картину життя німецьких колоністів у 20–30-х р.р. ХХ ст. У передмові до збірника досить змістовно розповідається про основні віхи життя німецьких колоністів. Зокрема відображено всі поневіряння німців пов’язані з колективізацією, голодоморами 1921–1922 років та 1932–1933 років, недоліки та перекручення національної політики (зокрема адміністративної реформи 1922–1923 років). Документи відображають економічне, політичне, громадське життя колоністів.

У 1996 році був виданий історико-картографічний атлас “Національні меншини в Україні (1920–1930-ті р.р.)”(52). Тут зібраний матеріал про національні меншини, що проживають в Україні на даний час. Серед них і німецька національна меншина. В атласі на 4 строрінках подаються короткі історичні відомості щодо появи та проживання німців в Україні, описані головні історичні етапи їхнього життя. Виклад містить статистичні дані і багатий на історичні документи. Також атлас містить таблицю “Німецькі національні сільські ради” та карти німецьких національних районив.