Особливості економічного розвитку Древнього Риму
У IV III вв. до н.е. перехід від патріархального до класичного рабства на території Італії стався в грецьких містах колоніях Південної Італії і Сицилії. Пануючим розвинене рабство стало в більшості областей Апеннінського півострова тільки у II в. до н.е.
Оформлення класичного рабства в Італії мало всесвітньо історичне значення, так як пізнє це рабство в його італійско-римській формі розповсюдилося по всьому Середземномор'ю і зіграло важливу роль в історичних долях його народів, що населяли.Однак сам по собі перехід до класичного рабства знаменував не зміну однієї історичної формації іншої, а лише трансформацію двох стадій розвитку однієї і тієї ж рабовласницької античної формації. Перехід до класичного рабства був глибоким соціально економічним і культурним переворотом в суспільстві, виробництві, образі життя.
Основні причини цього перевороту корінити не у війнах, а в характері соціально економічних, політичних і культурних змін в римсько-італійському суспільстві. Внутрішня еволюція суспільно політичних відносин в Римі в IV III вв. до н.е. вела до виникнення нових форм класичного рабства. Концентрація землі в одних руках, поширення приватної власності, розвиток ремесел, торгівлі, грошового обігу, зародження товарного господарства вимагали дешевої робочої сили. Нею всередині країни були в ранній час плебеї, залежні клієнти, боржники.
Однак боротьба плебеїв з патриціями завершилася забороною боргової кабали, ослабленням залежності клієнтів; значна частина клієнтів і плебеїв отримала невеликі земельні наділи. Примусити ж працювати вільного землевласника, що добився рівноправності і наділеного дільницею землі, на іншого було важко. Такою робочою силою міг бути тільки позбавлений всіх прав і всякого майна раб, отриманий звідки те ззовні. Звідси посилення агресивності Рима, його нескінченні війни, масове пограбування і поневолення завойованого населення.
Класичне рабство в Римі було закономірним результатом зростання виробництва і соціальної боротьби всередині самого римського суспільства. Війни лише прискорювали цей процес. Основними особливостями класичного рабства були наступні.
На відміну від патріархальній системі при класичному рабстві виробництво направлено на створення додаткової вартості. У рабовласницькому господарстві (маєтку або ремісничій майстерні) організується товарне виробництво, яке коливає устої натурально господарських відносин. Раніше ізольовані господарства встановлює більш або менш тісні зв'язки з ринком.
У II I вв. до н.е. власники вілл і майстерень прагнуть не тільки до отримання більшого додаткового продукту, але і до грошової його реалізації. Прагнення до отримання більшого додаткового продукту приводить до більшої експлуатації рабів, ускладненню внутрішньої структури господарства, зростанню підприємницького початку в суспільстві.
Зростала чисельність рабів. Раби стали численним класом римсько- італійського суспільства. Рабовласництво розповсюдилося у вирішальних галузях господарства в сільському господарстві, по-гірському добувному справі, металургії, будівництві. Однак труд вільних і напівзавзалежних працівників продовжував застосовуватися у всіх сферах і складав у II I вв. до н.е. інший найважливіший сектор римського народного господарства.
Посилення експлуатації рабського труда, продиктоване інтересами товарного виробництва, привело до погіршення суспільного і юридичного положення рабів. Зростання міри експлуатації, погіршення їх чисельності загострили природне протистояння рабів і їх добродіїв. Раби підіймали грандіозні, “чисто" рабські багатолюдні повстання, які констатували серйозне неблагополуччя в римському рабовласницькому суспільстві.
Соціальна напруженість в суспільстві переростала в напружену боротьбу. Класова боротьба стала грати велику роль в тій загальній системі соціально-класових протиріч, які приводили в дію весь складний механізм римського суспільства. При розвиненій системі рабства відбувався перехід від дрібного виробництва (в землеробстві і ремеслі) до більш великого, централізованого господарства, де набула вживання проста і частково складна кооперація праці.
Для господарського життя II I вв. до н.е. було характерно співіснування різних секторів, які визначили неоднорідність і строкатість економічного розвитку. Впровадження відносин класичного рабства привело до глибоких структурних змін в римсько-італійському господарстві.