Імператриця Ци Сі

Знищуючи політичних супротивників, Ци Сі зміцнювала свою владу. На усі важливі посади поставила своїх родичів. Щоб запобігти проникнення в коло влади сторонньої людини, оголосила про помолвку спадкоємця з його двоюрідною сестрою.

У 1889 році Ци Сі була змушена залишити регентство. Молодому імператору виповнилося вже дев'ятнадцять років, але офіційний вступ на трон було відкладено до його одруження. Ци Сі займала резиденцію в околицях Пекіна. Палац її був чудовий - мармурове чудо серед зелені дерев, оточене озерами, на гладі яких погойдувалися квіти лотоса. У будинку було багато прикрас з чистого золота. Подібну розкіш могли собі дозволити деякі монархи. Стверджували, що Ци Сі викрала гроші з імператорської скарбниці. А спільником її був головний євнух Чи Ляньїн, жорстока і груба людина.

Гнів імператриці

От достовірний приклад поводження імператриці в той час. Якщо вона знаходила у своєму саду опалий лист чи пелюсток, що, з її точки зору, додавало саду неухоженний вид, то наказувала пороти євнухів-садівників, а іноді і відрубувати голову. Їй було п'ятдесят п'ять років, і її не улаштовувало відокремлене життя в заміському палаці, от вона і розважалася таким кровожерливим способом. Ци Сі сподівалася керувати країною через імператора, якого сама вибрала. Але між тіткою і племінником образовалась глибока прірва. Він був доброю, освіченою і прогресивною людиною, прагнув вивести Китай з ізоляції, за яку чіплялася Ци Сі. Її жахала кількість іноземців, яким племінник дозволив жити в країні. Усіх їх вона підозрювала в намірі перетворити Китай у свою колонію. Після того як у 1874 році Японія захопила острови Ліучіу, Китай пригрозив їй війною. За допомогою переговорів військове зіткнення удалося запобігти. Але в 1894 році, коли японці спробували захопити Корею, китайський імператор послав у бій військово-морський флот. Однак флот цей виявився не просто ослабленим, але просто жалюгідним. Гроші, виділені на його відновлення, були витрачені на облаштованість палацу Ци Сі. Коли імператор допитував винуватця цієї витівки, той відповів: "Якби навіть гроші ці були витрачені на флот, японці все рівно розгромили б нас. А так у імператриці з'явився прекрасний літній палац!"

Війна з Японією була короткої і стала нещастям для Китаю. У 1898 році, коли країна намагалася отямитися після ганебної поразки, навколо Ци Сі стали групуватися люди, що теж ненавиділи іноземців і побоювалися погрози для Китаю з їх боку. Часті відвідування цими людьми літнього палацу Ци Сі були розцінені як змова проти імператора.

Гуансюй усвідомлював те, що без підтримки тітки йому буде важко правити країною. Але він також розумів, що вона ніколи не погодиться на реформи, які він хотів би провести. Імператор вирішив позаховувати свою тітку під замок і в такий спосіб позбутися від її опіки. Випадково його плани стали відомі наближеними імператриці. Задум молодого імператора був приречений на неудачу. Коли Ци Сі довідалася про плани племінника, обличчя її перетворилося у холодну маску, тільки лють в очах видавала щирі наміри жорстокої володарки. Ци Сі змусила свого племінника, імператора Китаю, відректися від престолу. Його особисті слуги були обезголовлені. Ци Сі спостерігала за екзекуцією, попиваючи жасминовий чай. Імператора посадили у в'язницю на одному з озерних островів. Він жив бідно й самотньо під охороною євнухів. Багато придворні були упевнені, що його чекає доля Тунчжи і його дружини, але Ци Сі зберегла племіннику життя. Можливо, протести з боку ряду іноземних дипломатів у Пекині змусили імператрицю одуматися. Після того як екс-імператор Гуансюй провів у в'язниці рік, йому було дозволено жити під домашнім арештом у заміському особняку.

Вигнання “чужоземних діяволів”

Шість учасників імператорської змови були арештовані і страчені. Потім Ци Сі переключилася на іноземних місіонерів. По всьому Китаю їй бачилася присутність коварних прибульців, що готують вторгнення в країну ворожих військ.21 листопада 1899 року, після жорстокого убивства декількох місіонерів, вона видала декрет, що не залишав ніяких сумнівів - вона не бажала терпіти "чужеземних дияволів" у свій країні. Цей декрет був розіслан по всіх провінціях. У ньому говорилося: "Ніколи слово "мир" не пролунає з вуст правителів країни, ні на мить воно не оселиться в їхніх серцях. Давайте відкинемо всяку думку про установлення миру, давайте не піддаватися на дипломатичні виверти. Нехай кожний з нас прикладе всі зусилля, щоб захистити свій будинок і могили предків від брудних рук чужоземців. Донесемо ці слова до всіх і кожного в наших володіннях".

Цей декрет став прапором багатьох китайських консерваторів, боровшихся за збереження національних традицій і, що об'єдналися в таємне товариство під назвою "Кулак в ім'я справедливості і згоди". Члени його були прозвані "боксерами" за спритність у військовому мистецтві. Фанатичні патріоти, вони підтримували монархію й побоювалися руйнівного впливу іноземців на китайське суспільство.