Навколосвітня подорож Фернандо Магеллана
Фернандо Магеллан (справжнє ім'я Магальянш) народився в Португалії близько 1480 року. Бідний португальський дворянин у часи юності був учасником експедиція д’Альмейди, багато років служив у Індії, Софалі і на Малаккі, воював у Північній Африці, де був поранений. Магеллан вже у ті часи був відомим мореплавцем: чотири рази обпливав Африку. Сучасники запам’ятали його як мовчазну, сувору, рішучу, розумну, вольову та жадібну до золота людину.
Повернувшись на батьківщину, він попросив у короля підвищення по службі, але одержав відмову. У 35 років відправлений у відставку, він не примирився із мізерною пенсією від короля. Ображений Магеллан виїхав до Іспанії, де запропонував іспанському королю Карлу І проект плавання до Індії через прохід з Атлантичного океану до Великого Південного моря. Магеллан був впевнений, що такий прохід існує, бо бачив таємні донесення португальських моряків, що повернулися з Бразилії. Моряки помилялися, оскільки прийняли за прохід гирло річки Ла-Плата, однак Магеллан про це не знав.
Іспанську корону зацікавила ідея Магеллана. Мореплавець уклав договір, так звану “Капітуляцію”, по якому Карл І профінансував спорядження 5 кораблів із припасами на 2 роки. Магеллан став адміралом і одноособовим начальником експедиції.
20 вересня 1519 р. флотилія вийшла з порту Сан-Лукар у гирлі річки Гвадалквівіру. 26 вересня флотилія підійшла до Канарських островів, а вже через два місяці, 26 листопада, дісталася досягла узбережжя Бразилії біля 8 градуса південної широти.
Метою експедиції було досягнення невідомої південної протоки, тому кораблі Магеллана йшли уздовж узбережжя Південної Америки. 13 грудня вони досягли бухти Гуанабара, а 26 грудня - Ла-Плати.
Одного разу біля узбережжя сучасної Аргентини моряки помітили індіанців дуже високого зросту. Вони були названі патагонцами (іспанською "патагон" - большеногий). Відтоді їхня країна іменується Патагонією.
21 вересня 1520 р. за 52 градусом п.ш. була знайдена затока чи протока, що вела на захід. Магеллан йшов кілька днів на південь через вузькі протоки, поки не побачив 2 канали: один на південний схід, інший на південний захід. Магеллан послав одного моряка на південний схід, іншого – на південний захід. Моряки повернулися через 3 дні зі звісткою, що бачили мис і відкрите море. Адмірал розплакався і з радості назвав цей мис "Бажаним".
Випливаючи уздовж північного берега Патагонської протоки, він обігнув саму південну точку Південноамериканського континенту – мис Фроуорд і ще п'ять днів вів три кораблі на північний захід начебто до дна гірської ущелини. Високі гори і голі береги здавалися безлюдні, але вдень були видні димки, а по ночах – вогні багать. І Магеллан назвав цю південну землю "Земля Вогню", на наших картах вона неточно називається Вогненною Землею. Через 38 днів Магеллан знайшов атлантичний вхід у протоку, що з'єднує 2 океани, і пройшов мис "Бажаний" (тепер "Пілар" у тихоокеанського виходу з Магелланової протоки).
Перехід через Тихій океан
28 листопада 1520 р. Магеллан вийшов із протоки у відкритий океан. Не можна, звичайно, говорити, що під час 15 денного плавання на північ від протоки Магеллан відкрив узбережжя Південної Америки, але він, принаймні, довів, що в діапазоні широт від 53 градуса до 38 градуса південної широти західний берег материка має майже меридіональний напрямок. На щастя погода увесь час була гарна, тому Магеллан і назвав океан "Тихим".
На ділі Магеллан довів, що між Америкою і тропічною Азією лежить гігантський водяний простір набагато ширше Атлантичного океану. Відкриття проходу з Атлантичного океану в Південне море і плавання Магеллана через це зробило дійсну революцію в географії. Виявилося, що велика частина поверхні земної кулі зайнята не сушею, а океаном, і доведене була наявність єдиного Світового океану.
Плавання через Тихій океан тривало близько 100 днів. Через відсутність прісної води та їжі загинула більша половина екіпажу. Сучасники розповідали, що щури на кораблях коштували по півдуката за штуку, але і за цю ціну їх було важко купити. Лише 6 березня 1521 року мандрівники досягли трьох маленьких островів з групи Маріанських, де вони поповнили запаси прісної води і продовольства. Продовжуючи шлях на захід, Магеллан досяг Філіппінських островів.