Піраміда Хеопса
По викладених колодами дорогам камінь доставляли волоком на будівельний майданчик. Отут наставала черга найважчої роботи, оскільки крани й інші піднімальні пристрої ще не були винайдені. По похилому в'їзді
шириною 20 м, побудованому з цеглин з нільського мулу, полози з кам'яним блоком за допомогою канатів і важелів затягували на верхню площадку споруджуваної піраміди. Там робітники укладали блок на зазначене архітектором місце з точністю до міліметра.
Чим вище піднімалася піраміда, тим длиннее і крутіше ставав в'їзд і усе більше зменшувалася верхня робоча площадка. Тому працювати ставало все важче.
Потім наставала черга самої небезпечної роботи: укладання "пірамідону" – верхнього блоку висотою дев'ять метрів, волоком затягнутого наверх по похилому в'їзді. Скільки чоловік загинуло, виконуючи тільки цю роботу, ми не знаємо. Так через двадцять років завершилося зведення корпуса піраміди, що складається з 128 шарів каменю і на чотири метри вище Страсбургского собору. До цього часу піраміда виглядав приблизно так само, як вона виглядає зараз: це була східчаста гора. Однак на цьому робота не закінчилася: ступіні були закладені каменями, так що поверхня піраміди ста-ла хоча і не цілком гладкої, але вже без виступів.
У завершення робіт чотири трикутні зовнішні грані піраміди були облицьовані плитами зі сліпуче білого вапняку. Краю плит були пригнані так точно, що між ними неможливо було вставити навіть лезо ножа. Навіть з відстані в кілька метрів піраміда робила враження гігантського моноліту. Зовнішні плити були відполіровані до дзеркального блиску за допомогою самих твердих шліфувальних каменів. За свідченням очевидців, на сонце чи при місячному світлі гробниця Хеопса загадково блискала, як величезний світний зсередини кристал.
Однак піраміда Хеопса не складається суцільно з каменю.Усередині її знаходиться розгалужена система ходів, кото-рая через великий хід довжиною 47 м, так називану велику галерею, веде до камери фараона – приміщенню довжиною 10,5 м, шириною 5,3 м і висотою 5,8 м. Вона цілком облицьована гранітом, але не прикрашена ніяким орнаментом. Тут коштує великий порожній гранітний саркофаг без кришки. Саркофаг був внесений сюди ще під час будівництва, тому що він не проходить ні в один з ходів піраміди. Такі камери фараонів є майже у всіх єгипетських пірамідах, вони служили останнім пристановищем фараона.
Після смерті ретельно забальзамоване тіло володаря поміщали в похоронну камеру пірамиди. Внутрішні органи померлого поміщали в спеціальні герметичні судини, так називані канопы, що ставили поруч із саркофагом у похоронній камері. Отже, тлінні останки фараона знаходили своє останнє земне пристановище в піраміді, а "ка" померлого залишало гробницю. "Ка", по єгипетських представленнях, вважалося чимось начебто двійника людини, його "другим я", що залишало тіло в момент смерті і могло вільно переміщатися між земним і загробним світом. Залишивши похоронну камеру, "ка" спрямовувалося на вершину піраміди по зовнішньому її облицюванню, настільки гладкої, що ніхто зі смертних не смог би по ній пересуватися. Там уже знаходився батько фараонів – бог сонця Ра у своїй сонячній турі, у якій померлий фараон починав свою подорож у безсмертя.
Останнім часом деякі учені висловлюють сумнів у тім, що Велика піраміда дійсно була усипальницею фараона Хеопса. На користь такого припущення вони висувають три аргументи:
Похоронна камера, усупереч звичаям того часу, не має ніяких прикрас.
Саркофаг, у якому повинне було спочивати тіло померлого фараона, лише грубо отесан, тобто остаточно не готовий; кришка відсутня.
І, нарешті, два вузькі ходи, по яких через невеликі отвори в корпусі піраміди в поховальну камеру проникає повітря зовні. Але мертві в повітрі не бідують – от ще один вагомий аргумент на користь того, що піраміда Хеопса не була місцем поховання.
Більш 3500 років внутрішність Великої піраміди не була потривожена ніким: усі входи в неї були ретельно замуровані, а саму гробницю, за уявленнями єгиптян, охороняли парфуми, готові умертвити кожного, хто спробує проникнути в неї.От чому грабіжники з'явилися тут набагато пізніше. Перший, хто проникнув усередину піраміди Хеопса, був халіф Абдалла аль-Ма'мун (813 - 833 після Р.Хр.), син Гаруна аль-Рашида. Він проклав тунель до похоронної камери в надії знайти там скарби, як і в інших гробницях фараонів. Але не знайшов нічого, крім калу кажанів, що жили там, шар якого на підлозі і на стінах досягав 28 см. Після цей інтерес грабіжників і шукачів коштовностей до піраміди Хеопса пропав. Але на зміну їм прийшли інші розкрадачі. У 1168 р. після Р. Хр. частина Каїра була спалена і цілком зруйнована арабами, що не бажали, щоб вона потрапила в руки хрестоносців. Коли ж потім єгиптяни прийнялися за відновлення свого міста, вони зняли блискучі білі плити, що покривали піраміду зовні, і використовували їх для будівлі нових будинків. Ще і зараз ці плити можна побачити в багатьох мечетях старої частини міста. Від колишньої піраміди залишився лише східчастий корпус – такої вона з'являється нині перед захопленими поглядами туристів. Разом з облицюванням піраміда позбавилося також своєї вершини, пірамідону, і верхніх шарів кладки. Тому зараз її висота вже не 144,6 м, а 137,2 м. Сьогодні вершина піраміди являє собою квадрат зі сторонами приблизно 10 м. Ця площадка в 1842 р. стала місцем проведення незвичайних свят.