Римська династія імператорів Юліїв ¬– Клавдіїв
З цього приводу не раз Тіберій говорив, що "тримає вовка за уші". Нарешті, позбувшись від страху перед небезпеками, що загрожують йому з усіх боків, він спочатку повівся як гарний громадянин; суперечливе поводження часте виражало доброзичливість і турботу про державне благо; спробував виправити вдачі суспільства, що похитнулися від недбайливості їхніх дурних звичаїв; а відмітною рисою була скромність. Тіберій прагнув, наскільки це було в його силах, зберегти систему Августа. Під час його правління зміцнилася монархічна влада, збільшилася державна скарбниця, покращилася система керування в провінціях. Він частково відмовився від віддачі збору податків на відкуп. У той же час плебеї утратили свої останні політичні права, тому що при Тиберии коміції більше не скликалися. Починаючи з 15 р. усі судові процеси за обвинуваченням у порушенні закону про образу величі були спрямовані проти представників опозиції сенату, результатом чого стали незліченні посилання, конфіскації майна і страти. Преторіанська гвардія була поміщена в Римі, а її префекти зі стану вершників придбали величезний вплив.
Хоча і розташовував Тіберій усіма повноваженнями свого попередника, він не зміг придбати його авторитету (auctorіtas prіncіpіs), що составляли важливий елемент політичного положення принцепса, хоча і намагався це зробити. Рано чи пізно він повинний був відмовитися від спроб грати другого Августа і перейти від керування авторитетом до інших методів.
Після кончини обох синів, Германіка і (особливо) Друза, Тіберій під приводом Кампанії вперше залишив державу. Після повернення він остаточно залишив усі державні справи, що послужило ганьбою і втратою для держави. Згодом він дав повну волю своїм раніше абияк приховуваним порокам. Про деякі з них навіть соромно говорити. Светоній з цього приводу відзначає, що "перелічувати його злодіяння по окремості занадто довго: досить буде показати приклади його лютості на самих загальних рисах". Дня не проходило без страти, ніякому доносу не відмовляли в довірі і т.д. Але серед усіх цих злодіянь, оточена ненавистю і відразою, вона не тільки вічно тріпотів за своє життя, але навіть мучився образами.
Уже при Тиберії конфлікт інтелігенції з авторитарною владою загострився з ряду причин, наприклад, за роки довгого правління Августа режим принципату зміцнів, оформилися його політична структура й ідеологічна база. Як наслідок, зникла та зацікавленість у співробітництві з інтелектуальною елітою і суспільством у цілому, що чітко видна у внутрішній політиці засновника імперії
Образ імператора, що створили Тацит, Светоній і Діон, порівняємо з тираном, при якому озлобляється імператорський режим, чи, говорячи словами Тацита, принципат міняється до гіршого. Його правління затьмарене загибеллю безлічі ні в чому не винних людей, за що він несе всю повноту відповідальності.
Згодом Тіберій став відлюдним і підозрілим, що і стало причиною його рішення залишити Рим і виїхати в Кампанію на Капрі; у Рим він більше не повертався. Починаючи з 21 р. і по 31 р. країною практично правил префект преторианців Луція Елій Сіяній, людина, якій бескрайне довіряв Нерон. І важко навіть представити, яким ударом було запідозрити друга в отруєнні сина. Сіяній був страчений.
Тіберій помер від прогресуючої хвороби в маєтку на Мізенському мису на сімдесят восьмому років життя і двадцять третьому році влади.
5. Калігула - друге явище тирана
Його спадкоємцем став Гай Цезар Германік, син Германіка й Агріпини Старшої. Коли йому виповнилося вісімнадцять чи дев'ятнадцять років, його мати й обох старших братів заарештували, і незабаром вони вмерли. Майбутній правитель виховувався в Німеччині і виріс у військовому таборі серед солдатів; прізвисько своє - Калігула - одержав від солдатського взуття (calіgae), що носив з дитинства. Сам же в 31 р. одержав посаду жреца, а в 33 р. - квестора; імператор Тіберій оголосив його і Тіберія Гемелла (сина Друза Молодшого) рівноправними спадкоємцями.
Рідко якого принцепса так захоплено вітали і на кого покладали стільки надій. Але всі надії римлян були безжалісно розбиті. Тіберій виявився, таким чином, родоначальником цілої династії імператорів-деспотів.
Після смерті Тіберія Калігула всіляко намагався завоювати народну любов. У цій погоні він показав себе з найкращої сторони: помилував засуджених і засланих, завершив будівлю храму Августа і театру Помпея і багато чого іншого.Спираючись на підтримку префекта преторианцев Макрона, Гай одержав від сенату визнання свого титулу принцепса. Більш того, сенатори запропонували асамблеї також проголосувати за нього, тим самим об'єднавши усю вищу владу Імперії в одних руках.