Ататюрк Мустафа Кемаль
Ататюрк Мустафа Кемаль
Мустафа Кемаль Ататюрк народився в грецькому місті Салоніки в родині дрібного митного службовця. Військову освіту одержав у військових училищах у Салоніках і Монистирі. У 1905 році успішно закінчив Академію генерального штабу в Константинополі. Армійську службу молодий офіцер сполучав з активною участю в русі младотурок. Кемаль був членом виконавчого комітету таємної громади "Ватан" ("Батьківщина"). У 1904 році Мустафа Кемаль був підданий короткочасному арешту за політичні переконання. Однією з причин його звільнення було заступництво військового командування, яке не хотіло втрачати перспективного офіцера. З 1905 року капітан Генерального штабу Мустафа Кемаль служив у сирійському місті Дамаску, де наступного року організував таємну спілку "Ватан ве хюррієт" ("Батьківщина та воля"). Восени 1907 року Мустафу Кемаля переводять у Македонію, а через два роки відряджають у Францію для вивчення європейського військового досвіду.
Після повернення Мустафа Кемаль був призначений у 3-й армійський корпус, штаб якого знаходився в Салоніках. До початку Першої світової війни Мустафа Кемаль уже був учасником двох воєн - Італо-турецької 1911-1912 років і другої Балканської 1913 року. Майбутній маршал прославився під час оборони півострова Галліполі від десанту англо-французьких військ. Галліполійська операція військ Антанти закінчилася повною поразкою. Мустафа Кемаль командував до її завершення 16-м армійським корпусом, що займав стратегічно важливу ділянку. Операція із захоплення Галліполійського півострова тривала 300 діб. За цей час Великобританія втратила 119,7 тисячі чоловік, Франція - 26,5, Туреччина - 185 тисяч чоловік.
У січні 1916 року жителі Стамбулу гаряче вітали героя галліполійської оборони, як рятівника столиці Туреччини. За виявлену доблесть Мустафа Кемаль одержав давно заслужене звання генерал-майора і титул ори і став швидко просуватися службовими сходами.
З 1916 року він командував 16-м армійським корпусом у Закавказзі, потім 2-й армією на Кавказькому фронті і 7-ю армією на Палестино-Сирійському фронті.
Активний учасник руху младотурок, Мустафа Кемаль-паша керував національно-визвольною революцією в Туреччині в 1918-1923 роках. Коли султан Мехмед VI змістив уряд Талаат-паші і замінив його безпартійним кабінетом Ахмета-іззет-паші, керівництво турецькою армією перейшло на бік Мустафи Кемаль-паші - ад'ютанта султана. Він мав незаперечний авторитет в армійських колах і прагнув до справжнього суверенітету переможеної у світовій війні Туреччини.
Тим часом Кемалійська революція набирала силу. 23 квітня 1920 року Великі національні збори Туреччини, головою яких був Мустафа Кемаль-паша, оголосили себе носієм верховної влади в державі.
У вересні 1921 року султан був змушений передати своєму колишньому ад'ютантові звання і посаду Верховного головнокомандуючого. На цій високій посаді Мустафа Кемаль-паша знову відзначився на військовому поприщі, цього разу під час Греко-турецької війни 1920-1922 років. Висадившись у Смірні, грецькі війська зуміли пробитися в центральні області країни і захопили у Фракії місто Адріанополь, в Анатолії - місто Ушак, на відстані 200 кілометрів від Смірни і південніше Мармурового моря міста Бандирма і Бурса.
За перемогу турецької армії в багатоденних завзятих боях у серпні - вересні 1921 року на річці Сакар'я Мустафа Кемаль-паша, який особисто командував тут турецькою армією, одержав вище військове звання маршала і почесний титул "газі" ("переможець").
У листопаді 1922 року був знятий з престолу султанат, а в березні наступного року відсторонений від влади. 29 жовтня 1924 року Туреччина була проголошена республікою, і Мустафа Кемаль-паша став її першим президентом, одночасно зберігши за собою посаду Верховного головнокомандуючого. Ці посади він займав до своєї смерті.
Після повної ліквідації султанської влади в країні її президент провів чимало прогресивних реформ, чим заслужив велику повагу народу. У 1924 році він став довічним головою Народно-республіканської партії, що була на той час провідною політичною силою Турецької республіки. Прізвище Ататюрк (буквально - "батько турків") Мустафа Кемаль-паша одержав у 1934 році за рішенням Великих національних зборів Туреччини. Під ним він і увійшов у світову історію.
Використана література: