Бітники, історія виникнення
Бітники, історія виникнення
“ У 1817 році “великий утопіст” ( по визначенню Енгельса ) Анри Сен-Симон у “ Листі Американцю” послав за океан свій вистражданий “крик”: “ Народу мало любити волю, щоб бути вільним, - йому насамперед необхідне пізнання волі. Старі ідеї постаріли і не можуть помолодіти, нам потрібні нові! “
Протягом півтора століть для кожного обивателя Старого Світла існувала своя Велика Американська Утопія, у самих райдужних снах являвшаяся казковою країною необмежених можливостей. Велика Американська Мрія будоражила фантазію американців. Пройшло півтора сторіччя, перш ніж старі ідеї постаріли до такого ступеня, що нові не могли не з'явитися. Велика Утопія перестала залучати європейців, а Велика Мрія трансформувалася до невпізнанності, перетворивши для багатьох у Страшний Сон.
“ Потрібно, щоб світ заповнили мандрівники з рюкзаками, що відмовляються підкорятися загальній вимозі споживання продукції, по якому люди повинні працювати заради привілею споживати все це барахло, що їм насправді зовсім ні до чого... Переді мною встає грандіозне бачення рюкзачной революції, тисячі і навіть мільйонів молодих американців подорожують з рюзаками за спиною, піднімаються в гори, пишуть вірші, що приходять їм у голову, потоиу що вони добрі і, роблячи дивні вчинки, вони підтримують відчуття вічної волі в кожного, у всіх живих істот...” - Джек Керуак був першим письменником, що сформулював і провозгласили тієї ідеї, що відразу ж були узяті на озброєння самим революційним поколінням Америки ХХ сторіччя, “розбитим поколінням”, бітниками.
“ Битничество почалося десь у 1944-45 роках, коли зустрілися Джек Керуак, Вільям Берроуз, я і ще некотрые з наших друзів, яких ми знаємо дотепер, - згадує Аллен Гинзберг. - Берроуз тоді вже писав, Керуак уже був поетом і письменником, автором декількох книг, ми були молоді. Протягом декількох наступного років ми експериментували з такими поняттями як “дружба”, “почуття спільності”, “нове бачення”, “нова свідомість”. Початок п'ятидесятих - поворотний пункт,, коли всі особисті думки ставали суспільними, а з 1945 -го - духовне звільнення, потім звільнення слова від цензури в 1950-55 р. У 1955-62 слово йде до читача.”
Такі основні дати славної і героїчної історії бітників.
Родіної “покоління розбитих” стала Каліфорнія, сама благодатна частина Америки, що дала світу спустя два десятиліття Джими Хендрикса і Дженис Джоплин, “ Greatful Dad”, “Джефферсон Ейрплейн” і психоделический доля, що стала місцем зйомок самого культового фільму божевільних 70-х - “Забриски Пойнт” Микеланджело Антониони. Сан-Франциско ще не перетворився в гомосексуальну Мекку, де W.A.S.P. знаходяться в явній меншості. Ще далеко було до “часів Харви Милка”, першого в Америці “блакитного” мера, убитого відразу ж після обрання на цю посаду. Але вже тоді Сан-Франциско перетворився в культурну столицю Тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів.
У 1953 році починаючий поет Лоуренс Ферлингетти почав видавати невеликий журнальчик за назвою “City Lights”( “Вогні великого міста”, алюзія на знаменитий фільм Чапліна ), а через два роки на Коламбус, центральній вулиці Сан-Франциско при видавництві була відкрита однойменна книгарня, де і стали продаватися перші книги бітників, самі знамениті з який - збірник прозаїчних фрагментів, есе, новел і медитацій Джека Керуака “На дорозі”(1957) і поема Аллена Гинзберга “Крик” (1955), своєрідний маніфест руху. заборонений незабаром до продажу.
C самого початку битничество оформився не стільки як літературний чи художній плин, а як досить агресивно ( можна сказати - экстремистски ) набудоване ідеологічне угруповання, що харчувало відомі - тільки входили знову в моду - симпатії до марксизму ( синтезований фрейдо-марксизм були вже на підході ), російському анархізму ( з цього приводу масово перевидавалися Кропоткин, Бакунин ), російської Жовтневої революції (дідусь Ленін? Чому б і немає!) і троцькізму одночасно (в одному тільки Сан-Франциско дотепер існує не менше десятка троцькістських газет і журналів!). Якщо до цього додати протест ( активний протест) проти американської зовнішньої політики, американського “суспільної думки” і “суспільної моралі”, а також проти свята святих - американського способу життя, то можна представити, як заманливо виглядала ця “ лівацька” ідеологічна мішанина в очах інтелектуальної молоді.
Не випадково Джон Чиарди у своїй знаменитій статті “Епітафія розбитим”, пояснюючи настільки масовий успіх бітників, писав, що “ у молоді є всі підстави для того, щоб бунтувати проти нашого американського самовдоволення. Щодня вставати о пів на сьому, у вісьмох відзначатися в табельника, у п'ять повертатися додому і дивитися куплений на виплат телевізор, - такий спосіб життя навряд чи може спокусити молодої людини.”Молодої людини 50-х спокусив бунт, ну звичайно ж бунт! Це ж так весело! Конформізм післявоєнної Америки, що загострилися класові протиріччя (пророча посмішка старовини Маркса!) і економічний пресинг, на думку критика Герберта Голда, привели до того, що бітники “самі взяли себе за шиворот і викинули із суспільства”. Їх “пафос заперечення” досяг воістину “маяковськ” масшабов: “Геть вашу владу, геть вашу релігію, геть вашу любов!”