Закінчення демократії в 1919-1939 рр
У серпні 1919 р. ліві соціалісти, прихильники Джана Ріда, утворили Комуністичну робітничу партію Америки, а у вересні виникла Комуністична партія Америки на чолі з Рубенбергом. У 1920 р. обидві партії, оголошені поза Законом, перейшли на нелегальне становище. У травні 1921 р. вони об'єдналися в єдину Комуністичну партію США, У цьому ж році комуністи створили легальну Робітничу партію, яку згодом перетворили на робітничу (комуністичну) партію США.
За президентства В.Вільсона відбулися численні судові процеси над комуністами.
Судові переслідування, судові процеси затягнулися на декілька років.
Загостр6ння соціальних проблем було викликане економічною кризою, що розпочалася у 1920 р. Промислове виробництво знизилось, кількість безробітних зросла, різко погіршилось становище фермерів.
У листопаді 1020 р. до влади прийшла республіканська партія. Президентом США став її представник Уоррен Гардінг.Його уряд здійснив ряд заходів в інтересах промислових магнатів. Питання прийому і звільнення з роботи, поліпшення умов праці, заробітної плати вирішувалось без участі профспілок. Такі дії власників підприємств викликали хвилю протестів і страйків.
Великий попит у європейських державах на американські товари і кредити сприяв значному господарському піднесенню країни. Обсяг індустріального виробництва у 1923-1929 рр. Зріс на 20%. США випускали промило свої продукції більше, ніж Німеччина, Франція, Англія, Японія та Італія разом узяті.
Американські підприємці впроваджували у виробництво нову техніку й технологію, удосконалювали виробничі процеси.
Прискореними темпами йшла концентрація виробництва й капіталів. Зріс вивіз капіталів за межі США. Економічне зростання США у 20-х роках американці називали “ерою процвітання”.
У 1923 р. за загадкових обставин помер президент Гардінг. Вищу державну посаду США посів віце-президент Каяв ін Кулідж, який продовжував політику свого попередника. На виборах 1924 р. він був обраний президентом на черговий строк (1925-1929).
Кулідж заохочував зовнішню торгівлю, надавав пільги корпораціям, що працювали на експорт, сприяв розвитку торгового флоту, проводив політику жорстокого протекціонізму.
На початку 30-х років американські капіталовкладення в Латинській Америці досягли 7,5 млрд. дол. Фінансові системи більшості латиноамериканських держав потрапили під безпосередній контроль США.
У 1928 р. в США відбулися президентські вибори, які проходили під знаком “проспериті” (процвітання) Америки. Новим президентом став республіканець Г.Гувер (1929-1933). Він висунув програму ліквідації злиднів. Проте далекосяжні задуми нового президента були приречені на провал, оскільки роки його правління співпали з найбільшою світовою економічною кризою. Восени 1929 р. на нью-йоркській біржі почалося стрімке падіння курсу акцій. За чотири роки депресії збанкрутував 5761 банк із загальною сумою вкладів 5 млрд. дол. Навесні 1933 р. всі банки США були закриті. Кризові явища поширилися на всі галузі економіки. До 1933 р. промислове виробництво у США порівняно з 1929 р. скоротилося на 46%. Занепадало аграрне виробництво.
Для виходу з кризової ситуації уряд США вживав невідкладних заходів. Зокрема, 8 млрд. Дол.. виділялося для капітального будівництва. № млрд. дол. Вклали у власні підприємства промисловці і залізничні монополії. Була створена національна кредитна корпорація. Однак усі державні регулюючі заходи не привели до помітної стабілізації соціально-економічного становища в країні. “Велика депресія” негативно позначилася на життєвому рівні населення. У 1931-1932 рр. Загальне невдоволення народу вилилося у “голодні походи” на Вашингтон. Роки кризи були найважчим періодом американської історії. З іншого боку, вони значно вплинули на урядову політику і поведінку правлячих кіл, а отже, і на зміну політичного становища у світі.
З 1932 р. президентом було обрано Франкліна Делано Рузвельта (1882-1945), який всупереч традиціям, обирався аж чотири рази підряд. Він домігся прийняття Конгресом 70 законодавчих актів, спрямованих на оздоровлення промисловості, сільського господарства, торгівлі, кредитно-грошової системи. Всі ці заходи отримали назву “нового курсу”, мета якого полягала у здійсненні державного регулювання економіки. Була створена Національна адміністрація відбудови промисловості, яка здійснила примусове картелювання на основі “кодексів чесної конкуренції”.