Зовнішня торгівля Речі Посполитої з країнами Західної Європи наприкінці ХV-першій половині 1VII ст.
В імпорті з Франції велике значення мали сіль і вино, які розходилися по північних ринках Речі Посполитої, меншу роль мали тканини і колоніальні товари, які привозилися більше з Голландії.
Французькі купці виконували в Гданську і політичні функції. Наприклад, у 1661 році купець Жан Формонт був призначений консулом у Гданськ, його брат Даніель був консулом у Крулевці. На замовлення Кольберта ними була розроблена записка (меморіал) в 1668 р. про можливість розвитку торгівлі в гирлі Вісли.
Велике значення для економіки Польщі мала торгівля Кракова із сусідніми країнами. В ХVІ ст. Краків продовжує достатньо інтенсивний товарообмін із Сілезією, Чехією, Моравією, Австрією [7, 177].
Найбільш тісні зв'язки були з Сілезією, куди вивозили сіль і волів, а також коней, шкіру, віск. Привозили сукно, полотно, пиво, металеві вироби.
З другої половини ХVІ ст. посилюються зв'язки з Чехією, особливо Прагою. Сюди вивозили сіль, шкіру, олово, вовну. Привозили в Польщу переважно сукно, вино.
Через Моравію Краків був зв'язаний з Південною Європою. З Італії краківські купці поставляли в Польщу різноманітні шовкові тканини: венеціанські, генуезькі, флорентійські, неаполітанські. Вони також мали жваві зв'язки з Австрією, зокрема з Віднем, Кремсом, Ліпцем. Вивозили сюди такі товари: віск, олово; ввозили сталь, металеві вироби.
Через Сілезію і Чехію краківські купці їздили в Німеччину: Нюрнберг, Липськ, Галле, Гамбург; торгували тут волами, шкірою. З Німеччини вивозилися насамперед полотна різного ґатунку, галантерейні та металеві вироби.
Із середини ХVІ ст. змінюються торгові відносини з Угорщиною. Угорська мідь зникає в транзитній торгівлі Польщі. Вона тепер відправляється через Сілезію або Чехію у напрямі Гамбурга. Головним предметом експорту з Угорщини стає вино, пізніше - сливи. Імпортували з Польщі сукно, солену рибу, колоніальні товари, олово [5, 84].
Важливим напрямом торгівлі були відносини з Балканами і причорноморськими містами. Посе¬редником у цій торгівлі був Львів. У зв'язку з переміщенням торговельних шляхів після великих географічних відкриттів у ХVІ ст. помітно скорочується радіус безпосередніх зв'язків львівських купців на Заході. Вони їздять найчастіше на ярмарки Ярослава, Перемишля, Любліна, Кракова.
У першій половині ХVІ ст. найтісніші торгові зв'язки Польське королівство мало з Великим князівством Литовським. Після Люблінської унії 1569 р. встановлюється єдиний торгово-економіч¬ний простір двох колишніх держав, об'єднаних в одну Річ Посполиту. Проте господарська інтеграція польсько-литовської держави тривала досить довго, тому можна назвати торгові зв'язки між двома частинами держави у 70-90-х роках ХVІ століття як зовнішньополітичні. Товари із Великого князівства Литовського привозили у Польщу двома шляхами: через Люблін і мазовецькі міста.
У ХVІ ст. торгівля Польщі і Великого князівства Литовського зміцніла за рахунок втягнення у неї прикордонних мазовецьких міст - Ломжі, Нура і Ліва. В асортименті товарів, які ввозились у Польщу, і надалі переважало хутро і хутряні вироби, шкіра і віск. Основу вивозу в Литву і Білорусію складали сілезькі металеві вироби, дешеве польське сукно.Станом на другу половину ХVІ ст. отримали розвиток торгові зв'язки Варшави з Волинню. До Гданська з Волині вивозили частіше попіл, зерно, інші деревні вироби - ванчоси, клепки, васильки, попелки, тертиці, пиплі, клітки [3, 81]. Пункти доставки волинської продукції до сплаву її до Гданська розташовані на Західному Бузі, в його середній течії. Це містечка Устилуг (Володимирський повіт) і Городло, села Кладнів (Белзьке воєводство) та Бережці (Холмська земля). Варшава перетворилася у важливий посередницький центр вивозу в Гданськ зерна і “лісових товарів” з волиських земель, які розташовані поблизу судноплавих приток Вісли. Зростання внутрішньої колонізації і виробництва зерна також зробили можливим проникнення варшавського торгового капіталу на цю територію. У торгівлю з Варшавою були втянуті магнати, багата шляхта і духовенство, тобто ті соціальні стани, які володіли великою кількістю орної землі і великими лісовими масивами. Серед них особливою активністю відзначалася сім'я І. Борзобагатого-Красенського, луцького війта й орендаря королівських митниць на Волині [4, 148]. Tоргові зв'язки мали також міщани Луцька, Володимира, Кременця, Острога, Заславля. Варшавські купці активно торгували з Волинню в 60-80-і роки ХVІ століття. Основним джерелом доходу варшавських купців, зайнятих експортом волинських товарів, була різниця цін, з одного боку, на Волині, з другого - у Гданську.