Іспанія між першою та другою світовою війною
Величезне значення у зміцненні Народного фронту мало швидке зростання сили і авторитету Компартії, Напередодні лютневих виборів 1936 р. Партія налічує 20 тис. Членів. У червні 1936 р. Вона мала вже 83967 членів, а приблизно через місяць кількість членів Компартії вже перевищувала 1000 тис. чоловік. Компартії стала важливою силою в політичному житті країни.
7.Військово-фашистський заколот
Заходи уряду і зміцнення демократичних сил надзвичайно розлючували контрреволюцію.Після поразки на виборах 16 лютого реакційні сили почали готуватися до здійснення військово-фашистського збройного заколоту проти республіки. Підготовка відбувалася по всіх напрямках: шляхах дезорганізації економіки, здійснення терористичних актів, розроблення конкретних планів заколоту і т.д. За4колот у країні готувався внутрішньою реакцією спільно з фашистськими урядами Німеччини та Італії. 12 березня 1936 р. Берлін прибув запеклий ворог республіки генерал Санхурхо для переговорів про допомогу контрреволюційним військовим організаціям Іспанії.
18 червня 1936 р. в Іспанії вибухнув фашистський заколот, очолюваний генералом Франко, одним з генералів іспанської армії, який зробив швидку військову кар”єру в Африці у війні проти марокканських племен. Генерал Франко був прихильником одвертої фашистської диктатури. Заколотники розраховували на швидкий успіх. Проте їх плани провалилися. За закликом партії Народного фронту і насамперед Компартії на боротьбу піднялися широкі маси іспанського народу - пролетаріат, селянство, дрібна і середня буржуазія, передова інтелігенція, всі антифашисти Іспанії. 19 липня, на другий день після початку заколоту, замість лівореспублікансього уряду Асаньї - Кірога був утворений уряд, який очолив Х.Хірал. У цьому уряді найважливіші міністерські пости зайняли буржуазні республіканці. Уряд взяв курс на організацію сил для придушення заколоту.
Мадрид, Більбао, Барселона, Валенсія та інші головні міста опинилися з перших же днів у руках народу. Заколотникам пощастило вдержатися лише на півдні - у провінціях Кадіб, Уельва та Севілья, а також на півночі - в Голісії, Наваррі і в значній частині старої Кастилії, утворивши два угрупування - північне на чолі з генералом Мола та південне - на чолі з Франко. Ці угрупування були відрізані одне від одного в районі Бадахоса.
Таким чином, у перші ж дні заколоту в країні відбулося різке розмежування сил. О одного боку, майже беззбройний народ, який героїчно захищав республіку і свободу, з другого - сили реакції, очолювані вояччиною. Тисячі антифашистів найрізніших політичних напрямів записувалися в добровольчі загони народної міліції, які повсюдно створювалися. У перші дні заколоту на збірні пункти добровольчої народної міліції з”явились, понад 300 тис. чоловіків і жінок, які бажали потрапити на фронт.
Законодавча і виконавча влада, всі функції адміністративного апарату здійснювались комітетами Народного фронту і комітетами антифашистської міліції, які були майже у всіх містах і селах Іспанії.Уся велика промисловість і частина середньої перейшли в руки профспілок, Загальної спілки трудящих і Національної конфедерації праці. На кожному підприємстві створюється виробничі комітети, що керували виробництвом.
У селях селяни захоплювали землю великих поміщиків, причетних до заколоту.
Однією з головних слабкостей народного фронту на початку заколоту була відсутність регулярних і дисциплінованих збройних сил. У той же час на боці заколотників опинилася більшість збройних сил країни і майже весь офіцерський склад армії.
Фашистська Німеччина та Італія з перших же днів почали постачати заколотникам зброю, авіацію, танки, радників, інструкторів та військово-технічний персонал. Вся ця допомога в перший час здійснювалася головним чином через португальські порти. З Африки на півострів були перекинуті за допомогою німецьких літаків наймані марокканські війська. Заколотники вербували марокканські частини серед відсталих і неписьменних племен. Іспанського Марокко, використовуючи різні засоби, аж до підкупу, всіляких обіцянок і обману. Військова інтервенція Німеччини та Італії швидко знімала співвідношення сил на користь заколотників. Разом з тим вона надала боротьбі іспанського народу характеру війни за незалежність і суверенітет Іспанії. Війна перетворилася в національно-революційну.
8.Боротьба Компартії за організацією перемоги над заколотниками. Революційні перетворення Іспанської республіки
Боротьба проти фашистських заколотників виявила, що без глибоких воєнних, економічних і політичних перетворень у країні республіканський табір не зможе перемогти ворога.