Історична спадщина Гуго Гроція

Історична спадщина Гуго Гроція

1.1. Політична ситуація в Європі на початку XVII ст.

Час життя і діяльності видатного голландського вченого-юриста Гуго Гроція (1583-1645 рр.) співпав з епохою початку розладу феодалізму і остаточного руйнування політичної та економічної єдності середньовічного світу Західної Європи.

Проте, ця єдність ніколи не була повною. Священна Римська імперія ніколи не охоплювала всіх держав Західної Європи, не говорячи вже про Східну Європу. Всередині самої імперії єдність порушувалась боротьбою імператора то з непокірними міськими республіками, то з могутніми імперськими князями.

Поряд із утворенням обласних ринків і національних держав, з розпадом політичної єдності відбувається руйнування й релігійної єдності Західної Європи в результаті реформації.

Нарешті, Тридцятирічна війна (1618-1648 рр.) поклала кінець Священній Римській імперії, котра розпалась на 335 самостійних держав, що було санкціоновано Вестфальським мирним договором.

Одначе, не дивлячись на таку політичну й релігійну роздробленість, Західна Європа в суспільно-політичному плані все ще мала загальні риси феодального ладу, в надрах якого, насамперед у міських громадах, відбувався процес первинного накопичення капіталу і розвивались витоки нового, буржуазного суспільства.

Голландія, батьківщина Гроція, однією з перших в Європі стала на шлях капіталістичного розвитку, простір для якого відкрила Нідерландська революція 1566 - 1609 років, що звільнила країну від панування іспанських феодалів. Маючи потужний торговий флот, Голландія успішно змагалася на морі зі зростаючою могутністю Англії.

Інтереси буржуазного розвитку суспільства в кінцевому рахунку і виражали праці Гроція, що став одним із творців буржуазної, себто прогресивної для свого часу науки права.

Життєпис Гуго Гроція

Гуго Гроцій (голландською - Huig de Groot) був нащадком вихідця з Франції. Його дід, бургундський дворянин, одружився у Франкфурті-на-Майні з дочкою голландця Гроота, і від нього взяв прізвище Groot, а батько, Йоганн, приїхав до Голландії і оселився у м. Дельфті, де зайняв посаду бургомістра. Тут 10 квітня 1583 року і народився Гуго Гроцій.

Гуго Гроцій належав до університетської інтелігенції: батько його був куратором, а дядя, Корнеліс, ректором Лейденського університету. Гуго Гроцій у вельми ранньому віці виявив виняткові наукові здібності і вже у 14 років вражав своїми знаннями вчених і правителів. Будучи у почті посланця Голландії Ольденбарневельде в Парижі, він так здивував своїми знаннями короля Генріха IV, що той вигукнув у присутності придворних: "От диво Голландії!".

Гроцій присвятив себе вивченню витворів давніх класиків і права і 1598 року, тобто в 15 років, в Орлеанському університеті одержав ступінь доктора права. Займаючись виданням праць грецьких і латинських авторів під керівництвом видатних французьких гуманістів Скалігера й Казобона, він також виконував функції адвоката в Гаазі. У 1604-1604 рр. Гроцій написав трактат "Про право здобичі" (De jure praedae), частину якого було надруковано 1609 року.

Зайнявши офіційну посаду ратспенсіонарія, себто синдика Роттердама (1613 р.), Гроцій взяв участь в релігійно-політичних спорах між "гомаристами" і "армініанами" (за іменами професорів Лейденського університету - Гомара і Армінія, лідерів ворожих партій). Він приєднався до "армініанів".

Боротьба велася з великою жорстокістю і закінчилась перемогою "гомаристів". Гуго Гроція було засуджено на довічне ув"язнення (це сталося 17 травня 1618 року) в замку Левенстейн (на р. Маасі). Там він знаходився біля двох років і звільнився за допомогою своєї дружини Марії. Він втік до Франції, де королем Людовіком ХІІІ йому було призначено пенсію.