Історія Олімпійських ігор
А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та зма¬галися прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які згодом привернули до себе загальну увагу?
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. прави¬телі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир'я. На честь цієї по¬дії було вирішено провести Олімпійські ігри.
Ще один документ також називає цю дату, її підтверджують й інші джерела. Відомо, що в Греції задовго до Іфіта та Лікурга від¬бувалися різноманітні свята. Вони здебільшого присвячувались бо¬гині Деметрі, покровительниці землеробів. Ці свята та змагання, без яких греки не уявляли свого життя, тривали між жнивами та збиранням винограду.
Людству відома ще й хроніка Малаласа із Сірії. Вона згадує ца¬ря Саула, який жив ще в XI віці до н. е. Він теж був палким при¬хильником різноманітних змагань, серед яких Олімпійські ігри зай¬мали не останнє місце.Та повернемося знову до Іфіта та Лікурга. Разом вони виробили статут священного перемир'я, взявши за основу проведення ігор чо¬тирирічний цикл. Найголовніша умова складеної угоди - заборона усіх військових дій. Порушників ухвалено було карати великими грошовими штрафами, їх не допускали до змагань. У ті часи це вва¬жалося найбільшим приниженням. Ізольованих від суперництва на аренах сторонилися навіть найближчі друзі.
Місцем змагань було обрано долину ріки Алфею - Олімпію, де знаходився священний гай - Алтій. Тут відбувалися обряди посвя¬чення та вибори царів, здійснювались різноманітні культові ритуа¬ли. Згідно з міфологією тут знаходились могили Пелопа і Тераксіпа. Але найголовнішими торжествами вважалися свята на честь Зевса - наймогутнішого грецького бога.
Однак учені датою проведення перших Олімпійських ігор обрали 776 рік до н. е. Переконав усіх елідський математик та філософ Пп-пій, який жив у V віці до н. е. Він прочитав на мармуровій дошці ім'я першого олімпійського чемпіона. Це був звичайний кухар Коройб, переможець змагань з бігу. До речі, через фонетичні особли¬вості мови різних народів та різні підходи до тлумачення знаків на камені ім'я елідського кухаря вимовляється та пишеться по-різно¬му. Незмінним лишається лише корінь слова «кор».
Саме з 776 року до н. е. Гіппій склав список усіх переможців Олімпіад, що відбулися за два століття до нього. Зрозуміло, що в цих списках багато білих плям. Це підтверджує випадок з ім'ям першого чемпіону.
Тому Гіппій наполягає, що Ігри, на яких переміг Коройб, були ли¬ше 27-ми. Так зазначено на камені. З них починається літопис Олімпіад, оскільки відсутні відомості про переможців та програми попередніх змагань. Погодимося з цим і ми.
Пізніше, у IV віці до н. е., списки переможців, складені Гіппієм, перевірив та доповнив великий Арістотель.
Що ж являли собою спортивні споруди давньої Олімпії? Прове¬дені вченими розкопки в середині XVIII - на початку XIX століть показали, що там було п'ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд прямокутника або видовжену під¬ковоподібну форму. Вздовж арен розміщувались трибуни для гля¬дачів, яких іноді збиралося до 50 тисяч.
Змагання з бігу відбувалися не на крутих доріжках, як це прий¬нято зараз, а по прямій - туди і назад. По сусідству розміщувались місця для поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м'ячем. Тут були також лазні, кімнати для масажу, інші приміщен¬ня. Неподалік височіло кілька приміщень «олімпійського селища», де розташовувались атлети - учасники ігор.
Змагання розпочиналися урочистими парадами, релігійними об¬рядами, посвяченням у ранг олімпійців.
На перших Олімпіадах спортсмени вели боротьбу з бігу на один стадій (звідси - стадіон). Не у всіх місцях стадії були однакові. Найбільший дорівнював 192,27 метра і практикувався саме в Олім¬пії. Допускають, що він дорівнював 600 ступеням Зевса і був від¬міряний самим Гераклом.
Нам нічого невідомо про секунди атлетів під час забігів. Досить було прийти до фінішу першим, щоб одержати лавровий вінок і здо¬бути право запалити священний вогонь.
Літературні джерела розповідають про олімпійців, які бігали швидше від зайця. Спартанець Ладас, наприклад, бігав, не зали¬шаючи на піску слідів. Юний Полімнестор із Мілета легко наздога¬няв кіз, яких випасав на горах, і навіть ловив зайців.