Революція Австро-Угорщини 1918 р. і її наслідки (в датах і подіях)
1918.11.04УКРАЇНА. Балта. Повстання австрійського гарнізону, повсталими обеззброєні й арештовані офіцери. АВСТРО-УГОРЩИНА. 15.00. Австро-угорські війська припинили бойові дії на усіх фронтах.
1918.11.05 АВСТРО-УГОРЩИНА. Будапешт. Парламент Угорщини оголосив про скинення імператора Карла I з угорського престолу.
1918.11.06 АВСТРО-УГОРЩИНА. Краків. Проголошено Польская Республика.
1918.11.07 УКРАЇНА. Жмеринка. Повстання в частинах 25ак австро-угорської Східний А ген.А.Крауса.
1918.11.11 УКРАЇНА. Вінниця. Наказ командуючому Східної А(у) ген.А.Крауса про евакуацію австро-угорських частин з України. АВСТРО-УГОРЩИНА. Відень. Зречення імператора Карла I від Австрійського престолу. У Відні помер Виктор Адлер (*24.6.1852, Прага), глава Австрійської соціал-демократичної партії і теоретик австромарксизма.
1918.11.12 АВСТРО-УГОРЩИНА. Відень. Загальний страйк. Демонстрація в будинку парламенту. Національні збори проголосили Австрію республікою, як складової частини Німецької республіки. Довершено розпад Австро-Угорщини.
1918.11.13 Колишній імператор Австро-Угорщини Карл I склав із себе повноваження короля Угорщини, офіційно не відрікаючись від угорського престолу.
1918.11 Відень. Сформування "Народної армії" Австрії (фольксвер).
1918.12.01 СЕРБІЯ. Белград. Делегація Народного віча ГСХС вручила вірнопідданський адрес принцу-регенту Сербії Александру Карагеоргиевичу с побажанням про приєднання до Сербії югославянських земель колишньої Австро-Угорщини.
1918.12.04 Белград. Проголошено створення Королівства сербів, хорватів і словенців (КСХС),у складі Сербії, Чорногорії і колишніх територій Австро-Угорщини: Хорватії, Боснії, Герцеговини, Далмації, Баната, Бачки зі столицею в м.Белград, на чолі з принцом-регентом Александром.
Примітки:
(у) - австро-угорська, наприклад 2А(у) - Друга австро-угорська армія, 11пд(у) - Одинадцята австро-угорська піхотна дивізія.ХОРТИ (Horthy) Надьбаньяі Xорті (Nagybanyai Horthy) Міклош (18.6.1868, Кендереш, - 9.2.1957, Єшторіл, біля Лісабона), фашистський диктатор Угорщини в 1920-44, контр-адмірал (1918). Закінчив Військово-морську академію у Фіуме (Риека). У 1909-1914 флігель-ад'ютант імператора Франца Йосипа. Під час 1-й світової війни в 1914-1914 командував крейсером, з 1918 головнокомандуючий австро-угорським флотом. У 1918 за допомогою німецьких подлодок і австро-угорських військ жорстоко придушив антивоеннное повстання матросів військово-морської бази австро-угорського флоту в Которе (Каттарпро, Далмація). У 1919 воений міністр угорського контрреволюційного уряду в Сегеде, а потім головнокомандуючий Національної армії, що за вимогою держав Антанти була спрямована проти Угорської радянської республіки (ВСР). Після падіння ВСР був обраний у парламент і провозглашёп регентом (1920), здійснював білий терор, установив в Угорщині фашистську диктатуру, тісно зв'язав Угорщину з фашистською Німеччиною. У 1941 р. увергнув країну у війну проти СРСР на стороні гітлерівської Германии. 19 березня 1944 за згодою Xорти німецько-фашистські війська окупували Угорщину. 15 жовтня 1944 віддав владу іншому фашистському диктатору - Ф.Салаши і виїхав у Германию. Був інтернований у Баварії. Після війни йому удалося уникнути суду міжнародного трибуналу. З 1949 жил у Португалії.
ВІЛЬГЕЛЬМ II Гогенцоллерн (Wilhelm) (27.1.1859, Потсдам, - 4.6.1941, пров. Утрехт, Нідерланди), німецький імператор і король Пруссії (1888-1918). Виражав інтереси агресивно набудованих кіл німецької буржуазії і юнкерства, які прагнули насильницького переділу світу у свою користь, і був одним з ініціаторів гонки озброєнь, будівництва могутнього військово-морського флоту, експансії Німеччини в Китаї, на Балканах, на Близькій Схід, в Африці, чим у значній мірі сприяв загостренню протиріч, які привели до 1-ої світової війни. У 1914 - 18 виступав за найбільш варварські методи ведення війни, що суперечать установленим нормам міжнародного права. Під час листопадової революції 1918 біг у Нідерланди. 28 листопада 1918 р. відрікся від престолу. По Версальскому мирному договору 1919 (ст. 227) Вільгельм II підлягав суду Міжнародного трибуналу як винуватець війни і військовий злочинець. Але уряд Нідерландів відмовилося його видати, а прусський ландтаг у 1926 повернув Вільгельмові землі, що належали йому раніше, палаци, цінні папери і коштовності. Знаходячись в еміграції, опублікував ряд книг з метою виправдання агресивної політики кайзерівської Німеччини. Вітав встановлення в Німеччині фашистської диктатури і початок 2-ої світової війни.