Румунія та Югославія під час ІІ світової війни і після неї
1991 р. парламент ухвалив конституцію Румунії, однак до стабільності було ще далеко. На виборах у вербені 1992 р. перемогу здобув Демократичний фронт національного порятунку - політичний блок лівих сил, незабаром перейменований на Соціал-демократичну пар¬тію. Президентом країни знову було обрано І. Ілієску, а прем'єр-міністром став Н. Векерою.У 1992-1996 рр. полі¬тична боротьба загострилася. Правлячому блокові лівих партій протистояла права опозиція, об'єднана у Демокра¬тичну конвенцію Румунії (ДКР).
Президент і уряд активно взялися до справ, але економічні проблеми вимагали рішучих кроків. Виконавча влада не зуміла справитись із труднощами. Результати діяльності уряду в 1997 р. виявилися невтішними. Демократична партія заявила про вихід з коаліційного уряду, чим спровокувала політичну кризу. В квітні 1998 голова праволіберального уряду Віктор Чорба пішов у відставку. Президент призначив нового прем'єр-міністра - Раду Василє, який до цього був сенатором від цараністської партії.
5. Зовнішня політика.
У 1992 році у Брюсселі для країн Східної Європи було спеціально розроблено угоди про їхнє асоційоване член¬ство в ЄЕС, розраховані на 10 років. Як наслідок між Румунією та ЄЕС підписано 11 документів, головним з яких є Угода про вільну торгівлю.
Основними інвесторами до економіки Румунії, незва¬жаючи на нестабільне становище у 1990-1996 рр.) були Італія, Франція, Велика Британія і США. Всесвітній банк реконструкції та розвитку надав Румунії досить великі кредити
У двосторонніх відносинах з країнами Заходу найбільш 1 тісні зв'язки у Румунії встановилися з Італією та Фран¬цією. Формуються сталі довірчі стосунки з Росією та Укра¬їною.
6. Українське населення в Румунії.
Українці мешкають у Румунії в різних регіонах: Пів¬денній Буковині, Добруджі, Марамоші, Банаті. їхнє со¬ціально-економічне й національне становище порівняно з українською діаспорою Східної Європи протягом багатьох років залишалося найбільш складним.Більшість українців - жителі сільської місцевості. Комуністичне керівництво Ру¬мунії цілеспрямовано провадило політику створення єдиної румунської соціалістичної нації, насильницьки. До 1947 р. бухарестський уряд взагалі відмовляв¬ся визнавати за українцями право на національне існуван¬ня. Ситуація дещо покращилась у 1948-1963 рр., коли було дозволено відкрити 120 сільських україномовних шкіл. У Бухарестському університеті почало функціонувати відділення української мови і літе¬ратури. З наступом реакції у 60-80-ті роки уряд ліквідував більшість досягнень попереднього періоду.
Груднева революція 1989 р. принесла українцям можливість вирішувати свої соціально-економічні, культурні й духовні проблеми, відразу ж після повалення режиму Чаушеску було створено громад¬ську організацію - Союз українців Румунії (СУР), яка представляла інтереси всього українства країни. Влітку І991 р- СУР прийнято у члени Всесвітнього конгресу вільних українців. Відкрились українські школи, українці з великими труднощами почали будувати храм - собор святого Володимира. З 1990 р. виходить літературний щомісячник "Наш голос", видається газета "Вільне слово". Проте за період 1990-1993 рр. у Румунії видано тільки три книги укра¬їнською мовою.
Значною подією у відродженні самосвідомості укра¬їнського населення Румунії стала національна конференція СУР, яка відбувалася в липні 1992 р. у м. Сегет.
7. Україно-румунські відносини.
Україно-румунські відносини розвиваються непросто. 3 одного боку, між суверенними державами встановлено дипломатичні відносини, відбувається обмін державними візитами. останнім часом ведуться переговори про підписання великомасштабного договору, де територіальні питання знайдуть своє вирішення. Торговельно-економічні відносини розвиваються досить динамічно.
Великі надії покладають на міжурядову Консультативну раду перше засідання якої відбулося у Києві 14 березня 1996 р. Сторони підкреслили реальні перспективи розширення взаємовигідних зв'язків, і включаючи перспективи створення спільних підприємств, насамперед у металургії, деревообробній промисловості, машинобудуванні, енергетиці, транспорті й туризмі.