США у 60-70-х рр
Розповідь вчителя.
На президентських виборах 1968 р. перемогли республіканці. Президентом став Річард Ніксон (1913-1994).
Вже в перші роки правління республіканців США були вражені економічною кризою. Особливістю цієї циклічної кризи перевиробництва (1969- 1970 рр.) було те, що скорочення виробництва і збільшення безробіття супроводжувались підвищенням цін. Це явище отримало назву стагфляція (від поєднання слів стагнація та інфляція). Наприкінці 60-х років почались енергетичні труднощі, що вилились в 1973 р. в енергетичну кризу, яка поглибила попередню (перевиробництва). Це відразу призвело до нового падіння виробництва, зростання безробіття, значного підвищення цін. Все це змусило республіканців відмовитись від політики неоконсерватизму, яку вони проголосили, і вдатися до активного ви користання методів державного регулювання економіки. У січні 1971 р. Р.Ніксон навіть заявив журналістам: «Я тепер кейнсіанець».
Економічна криза - раптове падіння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної частини підприємств, зростанням безробіття, падінням заробітної плати і курсу акцій.
Для подолання економічних труднощів було розроблено програму заходів, які дістали назву «нова економічна політика». Наслідком проведення цієї політики стало ширше державне регулювання. Вперше в мирний час було введено контроль за цінами. Непомірно зросли державні витрати на соціальні програми. Але всі ці заходи виявились малоефективними. У 1973-1974 рр. США вразила і політична криза, яка виявила всі недоліки американської політичної системи і державного апарату.Особливості проявів кризи 1973-1975 рр. в США.
Спад виробництва супроводжувався зростанням цін і неконтрольованою інфляцією (діфляція).
Стрімке зростання безробіття.
Падіння життєвого рівня населення.
Криза перевиробництва переплелася зі структурною, сировинною і валютно-фінансовою.
Економічна криза співпала і з політичною кризою.
17 червня 1972 р. під час передвиборчої кампанії до штаб-квартири демократичної партії в готелі «Уотергейт» забрались їх політичні конкуренти, аби встановити підслуховуючу апаратуру. Вони були виявлені і заарештовані. Виник грандіозний «Уотергейтський скандал». У результаті розслідування президент Ніксон змушений був у 1974 р. піти у відставку. Одночасно було ухвалено рішення про введення державної системи фінансування виборів президента. Місце Ніксона зайняв віце-президент Джеральд Форд.
Цікаво знати.
Американський історик А.Шлезінгер називає у якості основної причини виникнення імпічменте Р.Ніксона ту обставину, що Ніксону вдалося стати занадто «сильним» президентом. У боротьбі з кризовими явищами в економіці, соціальною кризою, що була породжена війною у В'єтнамі, молодіжними бунтами, Ніксон -досвідчений, вольовий та енергійний політик - наче піднявся над конгресом, порушивши традиційне співвідношення виконавчої і законодавчої влади в США. Саме це зробило президента «незручним» і призвело до його відставки. Крім того, у засобах масової інформації розгорнулася дискусія про наслідки розрядки, її ініціатори стверджували, що розрядка вигідна лише СРСР: нібито саме Радянський Союз здобуває політичний капітал у світі, отримує суттєві економічні вигоди від режиму найбільшого сприяння у торгівлі з США.
У зовнішній політиці республіканці Р.Ніксон і Дж.Форд намагались реалізувати політику розрядки, що мало вияв у нормалізації відносин з СРСР, обмеженні стратегічних ядерних озброєнь, зменшенні загрози спалахування ядерної війни. Також США нормалізували відносини з комуністичним Китаєм (1971 р.), припинили війну і вивели свої війська з В'єтнаму (у 1975 р. комуністи перемогли у громадянській війні на півдні В'єтнама). Ця поразка породила в США т.зв. «в'єтнамський синдром» - страх бути втягнутими у тривалий кривавий конфлікт без перспективи перемоги.