Наукові відкриття в 20-х - 30-х роках ХХ ст.
Прискорювач часток
В 1932 році в лабораторії ім. Кавендіша Кембриджського університету у Великобританії був створений лінійний прискорювач заряджених часток, у якому траєкторії часток близькі до прямої лінії. Частки в прискорювачі рухаються у вакуумній камері; керування їхнім рухом (формою траєкторії) здійснюється магнітним (рідше - електричним) полем.
Ірен Жоліо-Кюрі. Штучна радіоактивність
15 січня 1934 року французькі фізики – чоловік і дружина Фредерік ( 1900-1958) і Ірен ( 1897-1936) Жоліо-Кюрі надіслали в Паризьку Академію наук перше повідомлення про зроблений ними надзвичайно важливому для ядерної фізики відкритті явища наведеної, або штучної радіоактивності, що полягає в тому, взагалі говорячи не занадто радісному факті, що під дією радіоактивного опромінення початкові нерадіоактивні речовини можуть ставати радіоактивними. На наступний рік за це відкриття дружина і чоловік були визнані гідними Нобелівської премії й у такий спосіб гідно продовжили «сімейну традицію» - тому що в 1903 році мати й батько Ірен, Марія Склодовська-Кюрі і П’єр Кюрі, одержали Нобелівську премію по фізиці, а в 1911 році, Марія Склодовська-Кюрі, з 1906-го року вдова, була нагороджена Нобелівською премією по хімії. Фредерік Жоліо в 1926 році оженився на Ірен Кюрі й додав до свого прізвища знамените прізвище дружини.
Розподіл ядра. Отто Ган
6 січня в 1939 року у виданому в Німеччині й широко читаючомуся в усьому світі науковомуому журналі «Naturwissenschaften» було опубліковано перше повідомлення німецьких радіо хіміків Отто Гана і його учня Фріца Штрассмана про виявлення ними барію в продуктах бомбардування урану повільними нейтронами. Цей результат, що швидко знайшов вірну інтерпретацію як епохальне відкриття супроводжуваного виділенням енергії розподілу ядер атомів урану, відразу ж дав старт «ядерним перегонам» учених-фізиків багатьох країн світу, плодами якої сталі і ядерна зброя, і атомна енергетика, . і Нобелівська премія Гана, присуджена йому в 1944 році.
НейлонВ 1934 році американський хімік Уоллес Хьюм Карозерс синтезував поліамідну смолу - високомолекулярне з'єднання, на основі якого ним була розроблена технологія одержання волокна, що одержало фірмову назву «нейлон» (англійське написання - «nylon», так що, звичайно, більш правильно було б вимовляти «найлон»). Зовні схоже на шовкове, нейлонове волокно значно перевершує його по механічній міцності, еластичності, тепло - і морозостійкості, стійкості до дії вологи й пранню, а також по здатності до фарбування. 24 жовтня 1939 року в у місті Уілмінгтоні (що в штаті Делавер, з початку 19 століття «удільному князівстві» найбагатшого сімейного клану Дюпонів), де перебуває центральна лабораторія компанії «Дюпон де Немур», у якій працював Карозерс, уперше з'явилися в продажі нейлонові панчохи, зовсім невід'ємна приналежність сучасного жіночого туалету.
Кисневий конвертер
В 1936 році радянський інженер Н. І. Мозговий удосконалив конверторний процес виробництва, уперше застосувавши для продувки чавуну кисень, тим самим докорінно змінивши технологію конвертерного виробництва. Метал, одержаний таким чином, по якості став рівноцінним мартенівській сталі, собівартість знизилася на чверть, а продуктивність піднялася на третину. У другій половині 20 століття киснево-конвертерний спосіб виробництва сталі став основним.
«Машина Тьюрінга»
В 1936 році англійський математик і логік Алан Матісон Тьюрінг ( 1912-1954) висунув концепцію автоматичного пристрою, здатного виконати будь-яке мислиме обчислення. Це гіпотетичний обчислювальний пристрій, що одержав в інформатиці й теорії автоматів назва «машини Тьюрінга», складається з нескінченно довгої стрічки, головки для зчитування й запису й керуючого головкою механізму, здатного зберігати команди й на них «озиватися». Відповідно до інформації на стрічці й командами керуючого механізму головка переміщається вперед або назад, зчитує або записує на стрічку відповідні символи. Результат обчислень зчитується зі стрічки, коли машина зупиняється. Якщо машина не може зупинитися, це означає, що задане обчислення нездійсненне.
Машина Тьюрінга - ідеалізована модель логічної структури будь-якого обчислювального пристрою, і як така вона містить у собі принципову схему всіх електронних цифрових обчислювальних машин - від перших примітивних пристроїв 40-х років до «персоналок» і суперкомп'ютерів сьогоднішнього дня: пристрій уведення-виводу - стрічка й головка, пам'ять - команди, збережені керуючим пристроєм, центральний процесор - керуючий механізм. Не дивно тому, що машина Тьюрінга зіграла й продовжує відігравати найважливішу роль у теорії комп'ютерів.