Повоєнне влаштування світу
Незабаром поміж засновниками Антанти — Францією та Великою Британією, з одного боку, і США — з Іншого, виникли гострі суперечності. Європейські держави по¬в'язували сплату боргів з отриманням репарацій від Німеч¬чини та врегулюванням міжнародних боргів. Однак США відхилили ці наміри. Велика Британія, Франція та Японія з неприхованим побоюванням стежили за розбудовою аме¬риканського військово-морського флоту та робили спроби згорнути цю програму.
Посилились протиріччя між метрополіями та колоніями, які перейшли з одних рук до інших. Велика Британія та Франція через Лігу Націй отримали мандати на володіння країнами Сходу. Підмандатними територіями Великої Британії стали Ірак, Палестина, німецька Східна Африка, частина Того і Камеруну. Франція отримала ман¬дат на. Сирію та Ліван. Це спричинило різке піднесення національно-визвольного руху народів Азії та Африки.
Існували також протиріччя між новоутвореними дер¬жавами Європи, кордони яких складалися без урахування інтересів деяких народів.
Таким чином, Версальські договори великою мірою наблизили розв'язування Другої світової війни, що розпо¬чалася через двадцять років після завершення мирної кон¬ференції в Парижі.
ВАШИНГТОНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1921-1922 pp.Найважливішим об'єктом повоєнного мирного врегу¬лювання був далекосхідний вузол міждержавних протиріч. Японія, яка не брала активної участі у війні, скористалася з того, що головні її суперники — США та Велика Брита¬нія — були зайняті на європейському театрі воєнних дій, змінила свої позиції на Тихому океані та Далекому Сході, особливо в Китаї. За Версальським договором Японія отримала низку островів у Тихому океані — колишніх німецьких володінь, що серйозно зачіпало інтереси США в цьому регіоні.
Атмосфера відносин між США, Великою Британією та Японією була настільки складною, що у Вашингтоні й Токіо не виключали навіть можливості військового кон¬флікту.
Значно посилилися британо-американські протиріччя. США наполегливо вимагали сплати боргів, атакували бри¬танські сфери впливу в Китаї, висували ідею створення так званої "Асоціації націй", щоб забезпечити собі переважаю¬чий вплив у світі. У цих складних політичних і диплома¬тичних протиборствах розпочала свою діяльність конфе¬ренція у Вашингтоні.
Конференція, що зафіксувала нове співвідношення сил між великими державами на Далекому Сході, тривала у Вашингтоні з 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. У ній брали участь США, Велика Британія, Китай, Франція,
Угода "дев'яти держав" (США, Великої Британії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю) була присвячена дотриманню принципу відчине¬них дверей у Китаї та скерована проти домагань Японії на монопольне панування на морі, її було укладено 6 лютого 1922 р. Угода констатувала тимчасовий баланс американо-японського суперництва у Китаї. Напередодні Вашинг¬тонської конференції та в період її діяльності японське керівництво зробило спробу зміцнити своє становище в Китаї; його агентура у Пекіні в грудні 1921 р. змусила піти у відставку китайський уряд, що перебував під англо-американським впливом. Новий уряд Китаю зайняв на конфе¬ренції прояпонську позицію. Натомість китайська делега¬ція відмовилася коритися інструкціям свого уряду. Японія була змушена евакуювати війська з кількох територій Китаю, однак у Токіо і далі наполягали на "спеціальних інтересах" у Китаї та відхилили вимоги Китаю про виве¬дення японських військ з Південної Маньчжурії. "Угода дев'яти", крім того, проголошувала суверенітет та ціліс¬ність Китаю. Великі держави взяли на себе зобов'язання не домагатися поділу Китаю на сфери впливу й дотриму¬ватись принципів "відчинених дверей" та "рівності можли¬востей".
Вашингтонська конференція продемонструвала зрос¬тання впливу США у міжнародних відносинах та у Тихо¬океанському регіоні зокрема. Водночас рівновага,, що склалася внаслідок зустрічі у столиці США, була нестій¬кою. Вже в ході самої конференції СІЛА зробили заяву про недостатність японських поступок у Китаї. Японія відразу ж після закінчення конференції стала на шлях перегляду рішень, що створювало новий, небезпечний осередок май¬бутньої конфронтації на Далекому Сході.
Великі держави виявили зневагу до можливих еконо¬мічних наслідків договорів, що обтяжували світове госпо¬дарство непомірними репараційними сплатами та штуч¬ним припиненням міжнародних зв'язків, які складалися впродовж століть. Версальсько-Вашингтонська система заклала основи повоєнних міжнародних відносин. Її створення забезпечило вихід з війни, дало змогу зменшити повоєнну напруженість та закласти основу для відносно стабільних міжнародних відносин у 20-ті роки. Рішення Паризької та Вашингтонської конференцій містили прин¬ципово нові положення в міждержавних відносинах — визнання права на самовизначення народів та відмову від війни як засобу вирішення конфліктів. Важливою подією стало створення Ліги Націй першої міжнародної органі¬зації для координації відносин між державами. Було прий¬нято позитивні рішення про Китай, що дозволили зберегти цілісність цієї країни. Деякі європейські країни отримали незалежність і суверенітет.