Система базування на окупованій території, дії загону при облаві
В якості засобів захисту бази відносять також різноманітні пастки, вовчі ями, капкани.
Існує два способи замінування місцевості. Перший спосіб - "равлик". Він полягає у розташуванні мін по спіралі навколо бази. Таким чином на базу можна потрапити лише йдучи по спіралі, паралельно мінам. Будь-хто, намагаючись пройти по прямій, обов'язково наступить на міну. Такий спосіб забезпечує щільне прикриття табору, однак створює певні труднощі при вході й покиданні бази.
Інший спосіб полігає у мінуванні проміжків між стежами та безпосередньо перед ними. Вхід та вихід табору не мінують, однак для їх охорни виставляється підсилена стежа, в склад якої обов'язково входить снайпер або кулеметник.Внутрішнє облаштування бази залежить від безпеки терену і можливостей партизанського підрозділу. В якості житлових комплексів партизани можуть використовувати або намети, або землянки. Землянки надійно оберігають від несприятливих погодніх умов, ідеально маскуються з місцевістю, проте їх облаштування вимагає значних затрат сил і засобів. Намети швидко збираються і складаються проте вони не завжди можуть вберегти від несриятливих погодгіх умов. Команадант сам має вирішувати який тип житла облаштовувати в залежності від поточної обстановки, безпеки терену. Якщо даний терен на території партизанського краю, важкодоступний щз точки зору рельєфу та природної зони, а ворожі війська відсутні, доцільно облаштувати землянки, які забезпечать комфортнеі умови перебування. Свої переваги і недоліки має і організація крупних партизанських баз. Крупні бази дозволяють організовувати забезпечення великої кількості партизан та організовувати їх взаємодію. Водночас крупні бази вразливими об'єктами для ударів авіації.
Як під час будь якого облаштування на місці партизани мусять дотримувтися всіх правил маскування. Вогнища розпалюються таким чином щоб вони не були помітні ні з повітря, ні з землі. База мусить мати якомога більший запас води, щоб якомога менше ходити до джерел, щим самим не видаючи себе. Обовязково має бути підготовелно запас сухих дров, збережених від опадів. Спорядження розкладається так, щоб його можна було швилдко зібрати.
Історія партизанських воєн знає немало прикладів облаштування крупних баз, які служили центрами руху опру.
Афганістан. Під час цієї війни широку відомість здобув гірський масив Луркох, недалеко від Шинданда - мережа практично неприступних скель, яка простягалася на кілька десятків кілометрів. Складний рельєф місцевості та вкрай несприятливі кліматичні умови (висока температура, постійні піщані бурі) вкрай ускладнювали дії сухопутних частин та авіації радянських військ. В районі Луркоха афганські моджахеди організували великий табір, який використовувався для відпочинку та координації дій місцевих партизанських підрозділів. Користуючись непиступністю даного району партизани саме звідти здійснювали успішні наскоки на позиції радянського військового контингенту та на частини урядових військ Демократичної республіки Афганістан. З часом база перетворилася на справжню фортецю, оточену з усіх боків мінними полями і захищена укріпленнями та вогневими точками. Перший штурм Луркоха радянські війська розпочали у 1981 році. Афганські моджахеди зазнавши втрат від ударів радянської авіації після тижня зазятих боїв покинули базу. Проте радянські війська не змогли скористантися плодами своєї перемоги так як не могли повністю зайняти цю територію. Як тільки радянські війська полишили Луркох, туди негайно повернулися моджахеди й почали відновлювати базу. Попри те що партизанські бази у Луркоху регулярно зазанавали ударів радянських військ, моджахеди постійно оновлювали базу. Впродовж всієї афганської війни Луркох являв собою "осине гніздо", через яке окупанти не могли почуватися безпечно на великому терені. Не менш вражаючими були й інші місця базування моджахедів. Наприклад партизанська база Джавара мала 49 різноманітних об'єктів, у тому числі свій набійний завод і радіоцентр.
Дії партизанського загону при облаві
Облава - оточення та ретельне прочісування певної ділянки місцевості з метою знаходження та знищення партизанського підрозділу. це один з складових елеметнів контрпартизанської боротьби. Система спланованих облава з залученням великої кількості війська при підтримці артилерії, бронетехніки й авіації дозволяють якщо не знищити то сильно ослабити партизанську боротьбу на певному терені.Процес здійснення облави приблизно наступний: за невеликий проміжок часу супротивник засилає на терен розвідувальні групи які мають збирати всю наявну інформацію про перебування і активність партизанських загонів. В бій вони не вступають, але активно полюють за окремими невеликими загонами для захоплення бранців. У призанчений час окупаційні військ аздійснюють наступні заходи: на терен облави підтягуються великі відділи ворожого війська повністю блокують доступ до терену облави та всіх населених пунктів, здійснюють масові арешти цивільного населення, або його депортацію у фільтраційні табори, виставляються посилені застави і блок-пости на всіх комунікаціях, що ведуть до терену (дороги, стежки, мости, броди, тощо). Одночасно підсилюється робота розвідувальних груп супротивника. Після того як місцевість блоковано супротвник за допомогою наявних військ починає планомірно прочісувати місцевість. При наявності достовірних розвідувальних даних по місцям розташування партизанських таборів або окремих підрозділів завдаються ракетно-артилерійські та бомбово-штурмові удари. Вояки рухаються у кілька розстрілен з різних боків та кількома хвилями проходять весь масив. Він отчоується з усіх боків і ворожі відділи рухаються назустріч одне одному доки не зійдуться в центрі місцевості. Як інший варіант частина ворожого війська залишається на окремому боці терену і облаштовує становища для оборони. В цей же самий час інші групи прочісуючи місцевість виганяють партизан прямо на підготовлені до оборони позиції своїх військ.