Протитанкові ракетні комплекси (ПТРК)
Радянський ПТРК першого покоління 9К11 "Малютка": а фото ракету на пусковій напрямній.
ПТРК другого покоління, що з'явилися в 60-і роки, відрізнялися насамперед напівавтоматичним наведенням. Оператор сполучає і втримує прицільну марку на цілі весь час польоту ракети, а спостереження за ракетою й вироблення коригувальних команд здійснює автоматична апаратура. У комплексів цього покоління для передачі команд керування на ракету використовуються дроти. Метод наведення по «двох точках» підвищив імовірність влучення, мінімальна дальність стрільби зменшилася, (що визначалася тепер, по суті, безпечною дальністю зведення) розширила як діапазон враження по дальності, так і сектор стрільби й можливості стрільби по цілі, що рухається уздовж фронту. Ще однією особливістю ПТРК другого покоління стало розміщення ракети в герметичному транспортно-пусковому контейнері (ТПК), у результаті зросли їхня боєздатність і схоронність.
Протитанкові ракетні комплекси другого покоління:
ліворуч - ПТРК 9К111 "Фагот" (СРСР); праворуч - М47 "Dragon-2" (США).
Протитанкові ракетні комплекси другого покоління:
ліворуч - ПТРК 9К115 "Метис" (СРСР); праворуч - ПТРК "Eryx" (Франція).
ПТРК "MILAN 3" (Німеччина, Франція): іворуч - загальна схема ПТРК "MILAN 3"; праворуч - ПТРК зі знятим транспортно-пусковим контейнером та додатковим тепловізійним прицілом MIRA-2.
Також у деяких ПТРК другого покоління застосовано нову систему наведення - передачу команд по лазерному променю. Така система наведення значно побільшує дальність пуску та дозволяє засосовувати ракети з більш високою швидкістю польоту. Система наведення по лазерному променю застосована у російському ПТРК "Корнет-Э" та європейському ПТРК "TRIGAT".
ПТРК другого покоління з системою наведення по лазерному променю: іворуч - ПТРК "Корнет-Э" (Російська Федерація), праворуч - ПТРК "TRIGAT" (Великобританія, Німеччина, Франція).
У цей час найбільше уживаними є ПТРК другого покоління, хоча ПТРК першого покоління збереглися на озброєнні армій ряду країн.
У ПТУР третього покоління реалізований принцип «вистрілив і забув». Оператор повинен тільки навести пускову установку в ціль й здійснити постріл, а головка самонаведення ПТУР у польоті сама виконує супровід цілі й наводить на неї ракету. ПТРК третього покоління дають можливість швидко перенести вогонь, зробити наступний постріл, та перемінити позицію що підвищує загальну ефективність використання комплексу. Принцип "вистрілив-забув" відвищує швидкість стрільби і відповідно підвищує мобільність розрахунку на полі бою. Також покращуються експлуатаційні характеристики зброї. Імовірність враження цілі ПТУР третього покоління теоретично становить 90%. Водночас можливе застосування супротивником систем оптико-електронного придушення знижує ефективність головки самонаведення ракети, відповідно знижується імовірність влучення ракети у ціль. Крім того істотне подорожчання бортової апаратури наведення та оснащення ракети інфрачервоною головкою самонаведення призвели до суттєвого подорожчання пострілу. Тому на теперішній час лише деякі країни прийняли на озброєння ПТРК третього покоління.
Протитанкові ракетні комплекси третього покоління з системою наведення "вистрілив - забув": іворуч - ПТРК AAWS/M "Javelin" (США), праворуч - SRAW "Predator" (США).
ПТКР містять бойову частину (БЧ), розраховану на враження будь-якого сучасного танка. З урахуванням широкого застосування комбінованого й динамічного захисту сучасні ПТУР також оснащуються додатковими пристоями які підвищують імовірність ураження цілей. Наприклад головні частини ракет оснащуються спеціальними наконечниками, який забезпечує підрив кумулятивного боєприпасу на оптимальній відстані, що забезпечує утворення кумулятивного струменя. Типовим стало застосування ракет з тандемними бойовими частинами для пробивання броні танків з динамічним та комбінованим захистом. Також задля розширення сфер застосування ПТРК до них виготовляються ракети з термобаричними боєголовками. У ПТРК третього покоління застосовано ракети, які піднімаючись на більшу висоту при підльоті до цілі атакують її з пікірування у дах вежі та корпусу, де броньовий захиист менший. Задля застосування ПТРК у закритих приміщеннях застосовуються системи "м'якого запуску" (ПТРК "Eryx") - ракети оснащуються стратовими двигунами, які викидують ракету на низькій швидкості; після віддалення на певну відстань від ПТРК включається маршовий двигун, який надає ракеті високої швидкості.Через меншу у порівнянні з гранатометами маневреність, дороговизну та складність підготовки операторів ПТРК рідше застосовуються у партизанських війнах. Принаявності ПТРК у партизанських загонах їх слід використовувати лише при виконанні специфічного завдання, або ж для знищення окремих пріорітетних цілей під час проведення бойової операції. Наявність відповідним чином підоготовлених операторів є обов'язковою.