Партизанський рух

Партизанський рух (партизанство) - рух опору іноземним поневолювачам, що виражається у здійсненні активною частиною підкореного етносу (нації) партизанської боротьби та інших дій невійськового характеру задля виконання певної політичної мети (формальна та фактична незалежність етносу (нації), створення окремої держави, зміни її територіального устрою, тощо).

Активну частину нації творять громадяни, або представники нації, які власне здійснюють збройну боротьбу – партизани.

„Партизани – особи, які добровільно воюють у складі окремих партизанських формувань на території, зайнятій супротивником за свободу й незалежність своєї Батьківщини” (Словник міжнародного права 1982 рік).

Визначальною рисою партизанського руху є його підтримка всіма, або більшістю представників поневоленої нації незалежно від майнового й соціального статусу. Вони або опосередковано сприяють діяльності членів спротиву або ж принаймні діями чи бездіяльністю не завдають йому шкоди. Таким чином велика частина суспільства не приймаючи участь у збройному русі опору, але надаючи допомогу партизанам є учасниками партизанського руху. Якщо опір не має такої підтримки, його не можна вважати партизанським. Таким чином є можливим диференціювати партизанський рух від різних форм сепаратизму та кримінального бандитизму.

Мета партизанського руху – здійснення окремої або кількох політичних цілей, які мають вирішальне значення для етнічного та політичного розвитку нації, як-от здобуття незалежності від окупанта, утворення власної держави, усунення злочинного режиму. Цей перелік не є вичерпним.

Хто такий партизан

Партизана та військовослужбовця обєднує одне - вони є вояками. Але у порівнянні з військовослужбовцями партизан має ряд інших особливостей головним чином психологічного характеру. Як до партизана так і до військовослужбовця сучасної армії з розвитком сучасних воєн ставляться однаково високі вимоги то загальнофізичного рівня розвитку, висока психологічна стійкість до стресових умов та до рівня професійних навичок у військовому ремеслі.

До партизана як і до військовослужбовця предявляються високі вимоги. Партизан має бути фізично сильним і витривалим. Специфіка партизанської війни вимагає від вояка максимальної мобілізації власних сил, діяти в умовах дикої місцевості при абсолютній недостачі самого необхідного. Партизан мусить вміти виживати в умовах віддаленості від своїх баз.

Партизан мусить мати відмінну тактичну підготовку: в досконалості володіти тактикою партизанської війни та тактики загальновійськового бою. Високі вимоги ставляться також і до професійних знань партизана: він має володіти всіма видами легкої стрілецької зброї та важкого озброєння піхоти, надто тих зразків які перебувають на озброєнні окупаційних військ, мати спеціальні навички та знання з окремих видів військового ремесла, як-от снайпінг, рукопашний бій, мінно підривна підготовка, орієнтування на місцевості, тощо.

Партизан мусить бути людиною зі стабільною психікою, яка буде спроможна в умовах циклопічних фізичних та психологічних навантажень виконувати поставлене перед ним завдання, залишаючись психічно та емоційно здоровою, не втрачати самоконтролю.

Проте між військовослужбовцем і партизаном є суттєві відмінності. Перш за все партизан - це окремий тип особистості, яка має сукупність окремих емоційних та психологічних ознак.

Партизан відрізняється перш за все тим що він є у більшості випадків цивільною особою. Найбільша кількість партизан формується з людей які за жодних обставин не думали ставати кадровими військовими і не планували брати ло рук зброю. Звичайно це не применшує роль військових професіоналів які завжди цінувалися у партизанському середовищі проте основу всіх партизанських армій складали саме цивільні люди. Будь хто з них до війни міг займатися будь яким ремеслом окрім військового. Серед партизан трапляються селяни, робітники, службовці, представники вільних професій, студенти, тощо. Всю цю масу людей обєднує добровільність. Партизан не є партизаном якщо він не доброволець. Добровільність означає добровільне зречення від свого попереднього соціального і майнового статусу, свідомий вибір суворого, повного небезпек життя, яке ставить перед людиною складні фізичні та психологічні випробування, вибір реальної та близької можливості бути убитим чи закатованим на смерть.