Пістолет-кулемети
На початку першої світової війни основним видом автоматичної зброї став кулемет. Він суміщав у собі такі позитивні характеристики як висока вогнева міць та дальність вогню. Проте досвід боїв вказував, що піхота нагально потребує автоматичної зброї меншої за розміром для дії на ближніх та середніх дистанціях. Як результат в кінці першої світової війни з'явилася зброя під малоімпульсний пістолетний набій - пістолет-кулемети. Цей вид зброї через невелику дальність стрільби так і не став основним озброєнням піхоти, проте суттєво розширив її бойовий потенціал. У міжвоєнний період пістолет-кулемет перебував на озброєнні багатьох армій світу разом з магазинною гвинтівкою.
У 1918 році на озброєння німецької армії з'явився "ручний кулемет" МР-18 конструктора Хуго Шмайссера. Попри великі розміри та масу цей пістолет-кулемет став ефективною зброєю у ближньому бою. Це засвідчив досвід боїв під час останнього німецького наступу у 1918 році.
Згідно з умовами Версальського договору пістолет-кулемети разом з багатьма іншими видами озброєнь були заборонені у використанні. Проте скориставшись недосконалістю існуючих домовленостей німецькі конструктори продовжували вдосконалювати пістолет-кулемет як "поліцейську зброю". Впродовж 30-х років у Німеччині було випущено ряд пістолет-кулеметів, по конструкції схожих з МР-18 (МР-28, МР-34 і МР-35), які у різний час перебували на озброєнні Рейхсверу та поставлялися на експорт.
Мал.1. Пістолет-кулемет МР-18
1918 рік став днем народження ще одного пістолет-кулемета, сконструйованого генералом Джоном Томпсоном. Цією зброєю планувалося озброїти американський експедиційний корпус у Європі. Через закінчення першої світової війни та догроговизні виробництва він не потрапив на озброєня армії США, проте швидко почав користуватися солідним попитом на внутрішньому ринку. З державних структур замовником стало лише Федеральне Бюро Розслідувань. А головним його користувачем стали організовані злочинні угрупування. Массивний пістолет-кулемет Томпсона з великим дисковим магазином став своєрідним символом гангстерської Америки 30-х років.
Початок другої світової війни повернув "Томмі-ган" у армію. Простота конструкції, висока надійність, потужний патрон калібру 11,43 мм, і просто неімовірна для пістолет-кулеметів дальністиь стрільби - 450 метрів примусила генералів та промисловців миритися з його дороговизною. Пістолет-кулемет Томпсона став основним видом автоматичної зброї армії США і прожив довге та багате післявоєнне життя, так і залишившись по багатьом показникам фактично ідеальною зброєю у своєму класі.
Мал. 2. Пістоле-кулемет Томпсона М1928 А1 - "Томмі-ган"
Друга світова війна стала зоряним часом для пістолет-кулеметів. Завдяки простоті конструкції, легкості в обслуговуванні та експлуатації, високій швидкострільності та зручності використання у обмежених просторах вони стали надзвичайно популярними.
У 1937 році на озброєння німецьких парашутистів надійшов новий зразок пістолет-кулемета - МР-38 конструктора Ханно Фольмера. У тридцятих роках всі пістолет-кулемети були досить масиивними - давалася взнаки інертність технічної думки, звиклої до важких лож магазинних гвинтівок. МР-38 можна було вважати новим словом у техніці. Пістолет-кулемет був цілком зроблений з металу, позбавлений массивного кожуху та обладнаний легким але міцним складним прикладом. Проблема надійності була вирішена шляхом встановлення затворної коробки з повздовжніми фрезованими каналами, у які відводився бруд, а зворотня пружина була захищена трьома телескопічними трубками, які заходили одна в одну при рухах затвору.
Після ряду модернізацій, направлених на надаптацію конструкції до масового виробництва, пістолет-кулемет під назвою МР-40 почав надходити у озброєння всіх без виключення родів військ нацистської Німеччини.Цей пістолет-кулемет став таким же символом німецької військової могутності, як і танк Tiger та пікіруючий бомбардувальник Junkers JU-87 Stuka. Всього було випущено близько 2 500 000 одиниць цієї зброї. І він використовувався всюди, де ступала нога німецького вояка: від засніжених гір Норвегії до палаючої африканської пустелі; від гарячих волзьких степів до акуратних садочків Нормандії. І всюди МР-40 проявляв себе як надійна та безвідмовна зброя.
Мал. 3. Пістолет-кулемет МР-40 - "Шмайссер"
Впродовж 30-х років радянські конструктори створили ряд оригінальних зразків пістолет-кулеметів, але в силу низки технічних та політичних причин лише пістлет-кулемет Дєгтярьова ППД-40 був прийнятий на озброєння Червоної Армії у обмежених кількостях. Але початок другої світової війни на території СРСР різко активізував процес розробки нових зразків озброєння.Без сумніву феноменальною є історія створення пістолет-кулемета ППШ-41. В кінці червня 1941 року молодий конструктор Г.С. Шпагін отримав завдання від Народного Комісаріату Озброєнь створтит простий, надійний, а головне дешевий у виробництві пістолет-кулемет. Усвідомлюючи велику відповідальність завдання ( під час війни сталінська репресивна машина працювала особливо жорстоко) Шпагін енергійно всявся за роботу. Основну увагу він приділив забезпеченню сталості положення зброї під час стрільби. Це було досягнуто массивними розмірами, а також встановленням дульного гальма-компенсатора. Великою перевагою був і високоємний магазин на 71 набій. До того ж він мав змогу стріляти на досить велику відстань - до 400 метрів. ППШ потрапив у війська пізньої осені 1941 року і став серйозною підмогою радянській піхоті у боях під Москвою. ППШ-41 в силу вищеперелічених переваг, а також простоті у експлуатації та надійності, користувався заслуженою повагою не тільки у радянських а і у німецьких вояків.