Історія пістолетів

ПІСТОЛЕТИ-КУЛЕМЕТИ

У фільмах про велику вітчизняну війну наших червоноармійців звичайно озброюють пістолетами-кулеметами ППШ, а німецьких солдатів - неодмінно кутастими МП. В якійсь мері це справедливо, адже цей вид автоматичної зброї, розрахованого на пістолетні патрони і стрілянину чергами, був одним із самих масових. Але появился-то він не наприкінці другої світової війни, а 76 років тому.

Вже в 1914 році майже всі армії випробували недостачу легкої автоматичної зброї, навіть переробляли станкові кулемети в ручні, котрими можна було оснастити окремого піхотинця. Особливо дефіцит такої зброї відчували війська Італії, оскільки її солдатам приходилося діяти в гірських умовах.

Найперший пістолет-кулемет створив у 1915 році італійський інженер Ревелли. Він зберіг у своїй конструкції багато рис звичного “станкача” - спарені 9-мм стовбури, що упиралися казенниками в затильник із двома рукоятками, у яких був змонтовано пусковий пристрій, що забезпечує ведення вогню з кожного стовбура по черзі чи з обох разом. Для роботи автоматики Ревелли використовував віддачу затвора, чий відкіт сповільнювався тертям затворних виступів у пазах стовбурної коробки.

Випуск нової зброї досить швидко налагодили на заводах фірми “Вилар-Пероза” і “Фиат”, і до кінця 1916 року їм оснастили вже багатьох піхотинців і екіпажі військових дирижаблів. Однак незабаром з'ясувалося, що кулемет^-пістолет-кулемет Ревелли важк, громіздкий, йому властивий надмірна витрата боєприпасів, а точність стрілянини залишала бажати кращого. Зрештою італійці припинили випуск двоствольних монстрів.Італійський кулемет^-пістолет-кулемет системи “Вилар-Пероза” 1915 м

Калібр - 9 мм

Довжина загальна - 533 мм

Маса з патронами - 7.4 кг

Скорострільність технічна 1200-1500 пострілів у хвилину

Ємність магазинів - 25 патронів

Початкова швидкість кулі - 366 м\з

Німеччина хоча і відстала від супротивників у часі, зате випередила його якісно. Запатентований винахідником Шмайссером у грудні 1917 року пістолет МП-18 (“машинен пістолі зразка 1918 року”) являв собою продуману до дріб'язків конструкцію, що пізніше копіювали в багатьох європейських країнах. Принцип автоматики був подібний італійському, але без затримки відкоту затвора тертям, що дозволило спростити пристрій зброї. Зовні МП-18 нагадував укорочений карабін, зі стовбуром закритим металевим кожухом. Стовбурна коробка розміщалася в звичній дерев'яній ложі з традиційним цивьем і прикладом. Барабанний магазин, запозичений від пістолета “Парабелум” зразка 1917 року, уміщав 32 патрона. Спусковий механізм забезпечував стрілянину тільки в автоматичному режимі, тому МП-18 виявився дуже марнотратним. Його навіть приходилося обслуговувати стрільцем і підношувачем 2384 патронів, що споряджав і подавав у бої магазини. До кінця бойових дій зульская фабрика Бергмана виготовила 17 тис пістолетів-кулеметів, що іноді називали його ім'ям, велика частина яких, щоправда, не встигла потрапити в діючу армію.

Пізніше в конструкцію МП-18 вносили удосконалення. Так, у 1923 році таллінський Арсенал робив їх із сороказарядним механізмом, через 8 років бельгійські військові прийняли “митральетту” - аналог німецької моделі, але з прямим коробчатим магазином на 32 патрона і прицілом, розрахованим на ведення вогню на 100 і 1000 метрів. У самій Німеччині кулемет-пістолет-кулемет модернізували в 1928-1929 роках, замінивши барабанний магазин коробчатим, ємністю 20 і 32 патрона.

Німецький пістолет МП-18 зразка 1918 м

Калібр - 9 мм