ПІСТОЛЕТИ

До речі, до появи в 1895 році штатного револьвера Нагана, наші офіцери не мали статутної особистої зброї і купували його за свій рахунок.Німецькі револьвери не відрізнялися оригінальною конструкцією, що відносилося до зразка 1879 року і модернізованому через чотири роки, шестизарядному, з цільною рамкою й ударно-спусковим механізмом одинарної дії. Пізніше кайзерівські війська перейшли на самозарядні пістолети.

В Англії мали ходіння армійські, поліцейські і цивільні револьвери бермінгемської фірми Віблея, що у 1865 році повторив “сміт-вессон”, а через чотири роки випустив серію офіцерської і цільової зброї калібром 45 і 38.

У кінці 19 століття в Європі були дуже популярні “бульдоги”, чиїм прототипом послужив короткодульний, але крупнокаліберний “Віблей №2”. Потім з'явилися малокаліберні “бульдоги” під патрон кругового запалення, в усіх був короткий стовбур, екстрагований шомполом, відкритий курок і рукоять у виді пташиної лапи. Не менш розповсюдженими виявилися невеликі, обтічні “ведологи” зі схованим курком і спусковим гачком, що убирається. Калібр їх не перевищував 6 мм, зате могутній патрон з подовженою гільзою вміщав більше, ніж звичайно, пороху.

Самозарядні пістолети

З'явившись у 16 столітті, пістолет через триста з зайвим років перетерпів істотні зміни. Бажання всіляко підвищити його скорострільність привело до створення самозарядних зразків, у яких підготовка до пострілу не вимагала участі стрільця. Такі пістолети були запатентовані в 1872 році Плеснером і через два роки Люце, однак в одного й іншого далі паперів справа не пішла. Для цього виду зброї димний порох не підходив, але з появою наприкінці 80-х років нітропорохів і створенням 1897 року Браунінгом оптимальної компоновочной схеми почався “пістолетний бум”.

Хто тільки їх не проектував! Не дивно, військові, оцінивши переваги нової зброї, вимагали його якнайшвидшого впровадження в армії, адже короткодульний пістолет у швидкості перезарядження в багато перевершував револьвер - чи обойму магазин з патронами можна було миттєво вставити в казенник, тоді як камори револьвера приходилося заряджати по черзі.

Перший час усі пістолети називали автоматичними. пізніше так стали іменувати лише ті, з яких можна було вести вогонь чергами, інші ж, зі спусковими механізмами, розрахованими тільки на одиночні постріли, прозвали самозарядними. Природно, такий розподіл дуже умовно, оскільки перезарядження в тих і інших здійснюється автоматично.

Якими ж були вони, перші моделі самозарядних пістолетів? Насамперед непоказними і громіздкими, адже їхні механізми звично компонували “по-револьверному”. Наприклад, у багатьох ранніх зразків патронні магазини були там, де в револьверів - барабан. Магазинні коробки, розташовані перед спусковою коробкою, споряджали патронами “по-гвинтівковому”, з обойми, що вставляється зверху. Так були улаштовані багато пістолетів, зокрема австро-угорський М-96 Ф. Манлихера, німецький Бергмана 1894-1897 років і іспанський, фірми “Чарола й Анитуа” моделі 1897 року.

Але популярніше усіх виявився німецький “маузер” ДО-96. Розроблений у 1893 році Федерле, директором збройової компанії братів Маузер, він у 1895-1896 роках був запатентований у Німеччині і Великобританії, серійне виробництво розгорнули через рік на фабриці в Оберндорфе, а бойове водохрещення відбулося в англо-бурську війну 1899-1902 років. Проте ДО-96 не одержав офіційного визнання в жодній армії!

Пістолет системи Маузера ДО-96 зразка 1896 року

Калібр - 7.63 мм

Маса без патронів - 1115 м

Довжина - 296 мм

Ємність магазина - 10 патронів