Заповідник “Кам’яні могили” та “кам’яна бібліотека”
Наші знання про цивілізації далекого минулого весь час вдосконалюються. При цьому XX сторіччя дало ряд сміливих гіпотез і відкриттів щодо найвідоміших древніх культур: шумерської, вавілонської, єгипетської, індійської, давньослов'янської тощо. Сьогодні ми познайомимо читачів ще з однією гіпотезою, яка змінює фундаментальні уявлення про влаштування давнього світу, роль і місце в ньому нашої землі, наших святинь.
В квітні 1927 року на території сучасної Донецької та Запорізької області був заснований заповідник "Кам'яні могили".
Якщо розглядати його з історично-археологічної точки зору, то ця територія знаменита як місце поховання в курганних могильниках та біля їх підніжжя представників багатьох археологічних культур, починаючи від сучасників єгипетських пірамід і закінчуючи скіфами та половцями. З дохристиянських часів Кам'яномогильне урочище використовувалось в ритуальних церемоніях як культова місцевість впродовж чи не всього часу існування людини в Азовсько- Чорноморському регіоні. Саме тут, за однією із версій, відбулася відома битва на річці Калка між русичами і ченгісханськими ордами у травні 1223 року. Вибір саме цієї місцевості для доленосної для Київської Русі і для всього слов'янського світу битви, імовірно, не випадковий. З ним же пов'язані сміливі гіпотези сучасних дослідників древніх цивілізацій.
... За час від Геродота і Флавія до наших днів історична наука пережила чимало великих відкриттів. Але найбільш значущі з них перш за все були зв'язані не стільки з археологічними знахідками пам'ятників матеріальної культури, скільки із знахідками писемних джерел. З відкриттів останніх століть справжній переворот у світовій історії зробили дешифрування давньоєгипетського ієрогліфічного письма французьким ученим Ж.-Ф. Шампольоном (1822 р.), асіро- вавілонського клинопису німецьким філологом Г.Ф.Гротефендом та англійським дипломатом Г.К.Роулінсоном (1857 р.) і крітомікенської писемності англійським дослідником М.Вентрісом (1951-53 рр.).
Сьогодні історична наука, імовірно, знов стоїть на порозі сенсаційного відкриття. Відомий історик, фахівець з шумерології Анатолій Георгійович Кифішин (Кифішин Анатолій Георгійович - визначний мовознавець-шумеролог, доктор історичних наук, професор Інституту археології РАН), який займався розшифруванням петрогліфів численних гротів і печер Кам'яної Могили, дійшов висновку про існування в цих місцях в VII-III тисячоліттях до н.е. протошумерської цивілізації. Вже тоді, тобто 85 віків тому, ця цивілізація знала основи астрономії, секрети плавки металів, плуг і колісницю, мала свою писемність. Учений з повною відповідальністю стверджує, що більш давнього пам'ятника писемності історії, як Кам'яна Могила, ніде у світі поки що не відкрито.
Все це докорінно ламає існуючі досі уявлення про стародавній світ і осередки цивілізації, які, згідно з сучасними уявленнями, з'явились у IV-I тисячоліттях до н.е. в долинах великих річок Північно-Східної Африки та Південної Азії.
Вважається, що саме тут уперше зародились наукові знання, досягли відносно високого розвитку землеробство, архітектура, різні види мистецтва. Знову ж саме Стародавній Схід визнається прабатьківщиною писемності, яка вже пізніше в трансформованому та видозміненому вигляді поширилася поміж іншими народами Африки й Євразії. Якщо ж виходити з останніх досліджень кам'яномогильних ієрогліфів і рисунків, проведених Кифішиним, то можна припустити, що прабатьківщиною майбутніх великих цивілізацій були не Месопотамія, не долина Нілу, не Середземномор'я, а територія, яку займає тепер Південно-Східна Україна, тобто Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області та Крим. У ту сиву давнину Кам'яна Могила була сховищем і поширювачем набутих знань людей епохи пізнього палеоліту, а потім мезоліту і неоліту. Відкриття й дешифрування знайденої тут протошумерської писемності (термін Кифішина) у прямому й переносному значенні змістили в просторі та в часі історію стародавнього світу. Що стосується віку писемності, то він збільшився зразу на три з половиною тисячоліття.Довгорічні дослідження привели до відкриття більш ніж 500 гротів та печер, на стелях і стінах яких було знайдено декілька тисяч рідкісних наскельних зображень - своєрідної "кам'яної" бібліотеки. Хронологія цих зображень, на думку їх дослідників, охоплює великий історичний період - з XIV-XII тисячоліть до н.е. і до XII століття н.е. Кам'яномогильні малюнки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції, Іспанії або Північній Африці, а протирались або продряпувалися шматком гострого камінця, утворюючи своєрідні заглиблення, які інколи заповнювались чорною фарбою. Цей матеріал вимагав нетрадиційного підходу, всебічного аналізу і осмислення. Сумнівів не залишалося: перед А.Кифішиним було шумерське письмо, тільки більш архаїчне, ніж те, яке йому доводилось розшифровувати раніше. Перший напис, який він прочитав практично зразу, сповіщав: "Шара - цар країни і семи племен". Далі була складна, непересічна праця над розшифруванням обраних 61 гроту та 4-х сховищ, де збереглася унікальна бібліотека-архів - 130 написів- панно і 160 кам'яних табличок.
Менш як за рік (з 1994 р.) А.Кифішину вдалося зробити переклад та ідентифікувати з іншими відомими джерелами понад сорок написів. В основному вони носили релігійно-ритуальний характер. Було прочитано літопис, який зафіксував імена першої й другої династій протошумерських і шумерських царів. Відкривав довгий династичний ряд правитель на ім'я Думузі. Далі йшли Салькалямдук, Аіндугуд, Месломтаза, Ніндара...